Росія у вогні: чим загрожує Кремлю “майдан” у Казахстані (інфографіка)
Росію оточили країни, де розвинувся радикалізм і, відповідно, протести й теракти, передає Politeka.
Прикладом цього стануть нещодавні події у вірменській столиці Єревані, коли члени збройного угруповання захопили будівлю поліції. Або ж події 18 липня в Казахстані, коли невідомі на автомобілі обстріляли спочатку патрульну машину, а потім будівлю департаменту Комітету національної безпеки.
Уже зрозуміло, що казахстанська влада проґавила створення у країні сплячих ісламістських осередків. Тепер їх виявляти надто важко і взагалі не дуже зрозуміло як це робити. Повторюється те, що відбувається у Франції, а до того – в Бельгії.
Ще й невдала спроба військового перевороту в Туреччині, яка трапилася 15 липня. Події в Україні 2014 року також вплинули на світосприйняття росіян, щоправда, на кожному це позначилося по-різному.
Якщо говорити про події в Казахстані та Вірменії, терористичне підпілля створюється як широко розгалужена горизонтальна структура. Виявлення однієї з комірок не призводить до виходу на інші, оскільки вони діють абсолютно ізольовано – і навіть їх керівники не знають про існування, можливо поруч, собі подібних.
Замовчування терористичної небезпеки, пропагандистська легенда про стабільність у Казахстані зіграли із владою злий жарт. Уся вертикаль як громадянська, так і силова виявилися психологічно неготовою до такого динамічного розвитку подій. Звідси деяка розгубленість відразу після нападу, і жертви перестрілок. Зокрема і серед силовиків.
Росія стане посіпакою Османської імперіїСитуація в Казахстані, а за ним і у всій Центральній Азії розвивається за розкрученою спіраллю. Терористичні напади будуть не лише продовжуватися, але стануть частішими і краще організованими.
Із цього можна зробити висновок, що неготовність спецслужб пострадянських країн до розвитку радикалізму, зокрема, російських силовиків свідчить про реальну загрозу Кремлю.
Дійсно, хвиля радикалізму може дістатися і до російської влади, але чи зможе вона протистояти цьому потоку, з яким не можуть впоратися навіть європейські країни, – відповідь очевидна.