Біографія
Олег Михайлович Сало народився 1 квітня 1968 року в місті Нестеров (зараз - Жовква) Львівської області.
Сім'я
Олег перебуває у шлюбі. Дружина - Ганна Федорець. Дружина є власницею готелю "Золота форель". У Сало є один син.
Освіта
Після закінчення восьмого класу Олег вступив до 21-е львівське ПТУ, де здобув фах монтажника радіоапаратури. У 1986 році Сало був покликаний в радянську армію. Він має два дипломи про вищу освіту: аграрія і деруправлінця.
Кар'єра і бізнес
Після демобілізації у 1988 році Олег влаштувався на роботу в ДАІ. За дванадцять років служби він пройшов шлях від інспектора до начальника Львівського управління ДАІ. Навесні 2003 року Сало став заступником начальника з громадської безпеки, начальник УМВСУ на Львівській залізниці.
У грудні того ж року він очолив львівську міліцію. На цій посаді залишався трохи більше року, до січня 2005-го. Тоді ж Сало отримав призначення на посаду першого заступника начальника департаменту інформаційних технологій при міністерстві внутрішніх справ.
У 2006 році міліціонер намагався стати народним депутатом. За квотою партії “Російсько-Український Союз” Олег опинився на 24-му місці у списку Блоку Наталії Вітренко. Однак потрапити в парламент Сало не зумів. Політсила “прогресивної соціалістки” не подолала 5-ти відсоткового прохідного бар'єру.
У березні 2010 року Сало відправився керувати міліцією в Рівненській області. Через рік він став спочатку радником міністра внутрішніх справ, а пізніше очолив департамент громадської безпеки того ж відомства.
У листопаді 2012 року Сало знову отримав місце голови обласного управління МВС. На цей раз його відправили в Івано-Франківську область.
У період Евромайдана президент Віктор Янукович призначив Олега Сало керувати Львівською областю. Однак на посаді губернатора він протримався лише три місяці. У січні 2014 року Сало пішов у відставку.
Згідно декларації за 2018 року основним місцем роботи колишнього губернатора був завод “Електроважмаш”. Потім деякий час Сало обіймав посаду заступника директора з економічної безпеки підприємства Укртрансхимамиак.
У січні 2020 року з'явилася інформація про можливе призначення Сало на посаду голови Пенітенціарної служби.
Сало має звання генерал-майора міліції. Він є власником шведської компанії OLAS Gruppen AB.
Компромат і чутки
Як зазначає екс-журналіст, а нині народний депутат Олександр Дубинський, Олег Сало “починав кар'єру в ДАІ Жовкви, допомагав супроводжувати контрабандні вантажі”.
Серед його покровителів журналісти виділяють кримінального авторитета Володимира Дідуха на прізвисько “Морда”.
В 2003-2004 роках підприємці у Львові масово протестували проти утисків правоохоронних органів. Зокрема, митниці та міліції, які на той час очолювали Тарас Козак і Олег Сало. Як повідомляють ЗМІ їх "львівські підприємці звинувачували в тиску на бізнес з політичних мотивів”.
Олегу Салу двічі “дісталося” від українських Майданів. Так, взимку 2005 року, як повідомляє львівська преса, генеральна прокуратура порушила стосовно колишнього головного міліціонера “дві кримінальні справи за фактами порушення виборчого права та зловживання владою та службовим становищем".
За чутками, які просочилися у ЗМІ, Олег Сало “диригував заворушеннями на виборчих дільницях у 2004-му у другому турі виборів і нібито його зять особисто спалював урни”. Крім того, “нове керівництво МВС звинуватило його у виведенні коштів на будівництво дач своїм попередникам”.
Разом зі своїм другом Тарасом Козаком, який керував тоді львівською митницею, Олег, за словами джерел, “став фігурантом справи про замах на вбивство народного депутата Петра Писарчука”.
Сало був оголошений в міжнародний розшук. Правда, спочатку кримінальні справи були повернуті в прокуратуру Львівщини для дорозслідування, а потім “Печерський райсуд Києва ухвалив рішення припинити ці кримінальні справи “у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину”.
У вересні 2007 року проти повернення Сало на посаду головного міліціонера міста у Львові зібрався мітинг. Як передають журналісти, в ньому прийняв участь депутат міської ради від партії “Час” Іван Кардаш, якому “у 2004 році за вказівкою Олега Сала підкинули гранати”.
У ЗМІ тоді ж повідомляли, що під час Помаранчевої революції міліціонер чинив тиск на студентів:
“Тодішній керівник львівської міліції направив листа ректорам вузів з вимогою вжити відповідні заходи до своїх вихованців. Співробітники міліції свідчили, що їх примушували брати відкріпні талони на виборах.
Колишній міністр Юрій Луценко стверджує, що в цій справі є конкретні свідчення засуджених людей. “Є свідчення людини, яка заявила, що Сало за бюджетні гроші, 150,000 гривень, не ремонтував приміщення управління, а будував будинок для приватних розваг у Карпатах. Є документ, в якому зазначено, що 150 000 гривень списані на ремонт”.
У 2013 році президент Янукович призначив Сало головою Львівської обласної адміністрації день розгону студентської демонстрації в Києві. Проте утримати в своїх руках область новий губернатор не зумів. У січні він пішов за власним бажанням.
Потім екс-голова ЛОДА буде намагатися довести, що він зробив це під тиском з боку евромайданівців і намагався домогтися повернення на покинутий пост. Однак безрезультатно.