Велика Перемога і велика трагедія

За помилки державних
діячів розплачується нація.
Микола Бердяєв

Першого вересня 2018 року виповнюється 79 років від початку Другої світової війни, розв’язаної Німеччиною, Італією і Японією. Надалі союзниками Німеччини стали Румунія, Угорщина, Фінляндія. Брали участь в ній 72 держави, понад 80% населення Земної кулі. Військові дії охопили територію 40 держав. 23 серпня 1939 року міністри закордонних справ Німеччини і СРСР Йоахім Ріббентроп і В’ячеслав Молотов підписали німецько-радянський Пакт про ненапад. Цей пакт був ратифікований 31 серпня 1939 року. А на наступний день 1 вересня 1939 року Польща була окупована німецькими військами без оголошення війни.

Радянський Союз забув, що підписав з Польщею радянсько-польський договір 1939 року щодо ненападу – 17 вересня 1939 радянська армія увійшла на територію Польщі. Цього ж дня у Бресті відбувся спільний парад радянсько-німецьких військ на честь успішної перемоги над Польщею. До 1941 року Москва була союзником Німеччини. Поставляла Німеччині нафту, бавовну, зерно, бензин та інші товари.

3 вересня Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині. У квітні – травні 1940 року німецькі війська окупували Данію, Норвегію, Бельгію, Нідерланди, Люксембург, а в червні – Францію.

22 червня 1941 Німеччина напала на Радянський Союз. Сталін в перші дні війни перебував у глибокій депресії, був засмучений, не знав, що робити і навіщо. Країна чекала на виступ вождя, а він не знав, що сказати народу. І тільки 3 липня 1941 Сталін наважився виступити по радіо зі зверненням до країни. Найважчим для нього було знайти аргументи і слова пояснити народу свої прорахунки і невдачі і крах радянсько-німецького договору. Намагаючись заспокоїти людей, вождь сказав неправду: що кращі дивізії ворога і частина його авіації вже розбиті.

Радянський Союз слабо підготувався до війни по зміцненню своєї обороноздатності. Вона була підірвана тоталітарним режимом, масовими репресіями в Червоній армії, прорахунками у військовому будівництві.

Сталін організував в 1937-39 рр. тотальну чистку суспільства. За ці роки знищив мільйони ні в чому не винних людей, відправив на гільйотину беззаконня військових, своїх друзів, товаришів по Політбюро, бойових соратників по громадянській війні, близьких родичів. Діяння «вождя» були злочинні. Радянські війська не були укомплектовані особовим складом, військовою технікою. Армія налічувала близько 3 млн. чоловік, 38 тис. гармат, 13,1 тис. танків, 8,7 тис. бойових літаків і 182 кораблі.

У перші дні війни Радянські війська втратили 850 тис. чоловік убитими і пораненими, полонили 1 млн. радянських солдат. Німецькі війська захопили Литву, Латвію, Білорусь, частину Естонії та України, втративши при цьому 100 тис. убитими.

Ворог, однак, був зупинений під Ленінградом, Москвою, Ростовом. В ході Зимової кампанії 1941-1942 рр. проведено контрнаступ під Москвою. Була знята загроза Москві і Північному Кавказу. Стратегія «бліцкригу» провалилася.

До літа 1942 року СРСР перевів економіку на військові рейки. В цьому році було випущено 10 тис. літаків, 11 тис. танків, 54 тис. гармат і т.п. В результаті угод між СРСР, Великобританією і США в 1941-1942 рр. склалося ядро ​​антигітлерівської коаліції.

Багато російських ідеологів зараз по-різному трактують американську допомогу Радянському Союзу по Ленд-лізу. Цей термін з’явився під час Другої світової війни. Суть терміну – позичити або надати в оренду. У травні 1940 року Великобританія запросила допомогу у Америки. США прийняло закон про Ленд-ліз. У листопаді 1941 р. до цієї допомоги по Ленд-лізу підключається СРСР, який був у той час на межі катастрофи. В результаті Радянський Союз отримав від США 11 мільйонів доларів, 18 тис. літаків, 11 тис. танків, в 1,5 рази більше автомобілів, ніж випустив СРСР за всі роки війни, 4,5 мільйона тонн продовольства. Постійно отримували алюміній з Канади для будівництва літаків і багато інших товарів і військової техніки. Допомога союзників була величезною і в основному безкоштовною.

Взимку 1942-1943 року відбувся прорив блокади Ленінграда, виграно Сталінградську битву. Червона Армія розгромила до 40% німецьких військ на радянсько-німецькому фронті. Потім були вирішальні події – це Курська битва і битва за Дніпро. У 1943 -1944 рр. була звільнена Україна. Армія вийшла на територію Румунії.

У червні 1944 року союзники відкрили другий фронт. У 1945 році радянська армія завершила звільнення Білорусі, України та Прибалтики, 2 травня опанувала Берліном. Опівночі 8 травня в передмісті Берліна Карлсхорсте представники німецького командування підписали акт про беззастережну капітуляцію. З серпня 1945 року армія почала військові дії проти Японії, розгромивши японську Квантунську армію, звільнили Північно-Східний Китай, Північну Корею, Південний Сахалін і Курильські острови. 2 вересня 1945 року Японія підписала акт про беззастережну капітуляцію.

На радянсько-німецькому фронті розгромлені і взяті в полон 607 дивізій, знищено 75% військової техніки супротивника. За різними даними німецькі війська втратили від 6 до 13 мільйонів чоловік. СРСР втратив 27 мільйонів чоловік, зруйновано 1710 міст і селищ, спалено 70 тис. сіл і містечок, підірвано 32 тис. промислових підприємств, 65 тис. кілометрів залізничних шляхів, спустошено 100 тис. колгоспів і радгоспів. Прямий збиток, нанесений навалою, еквівалентний сумі близько семисот мільярдів рублів (в довоєнних цінах). Країна втратила 30% національного багатства.

Війна була смертельна і довга. Головним творцем великої перемоги над фашизмом виступили народи всієї країни. Радянські люди виявили найбільші мужність і героїзм, зумівши вистояти і перемогти дуже сильного противника. Але якою ціною? Ціною мільйонів жертв. Наші люди до сих пір не знають точної ціни Перемоги. А вона дуже велика і не в останню чергу через помилки Сталіна і вищого керівництва країни, особливо на початку війни. У 1941 році в німецький полон потрапило 3 мільйони радянських військовослужбовців. Сталін вважав, що полон – це фактична зрада. Існувала формула: краще смерть, ніж полон. Але ж були і різні обставини. У районі Києва в оточення потрапило 452 720 осіб, більша частина з них опинилися в полоні, а скільки загинуло.

В одному з виступів президент Росії Володимир Путін сказав: «Другу світову війну ми б виграли і без України». Без українського народу Друга світова війна закінчилася б на Червоній площі в Москві. Мені здається, що тут коментарі зайві. Будь-яка розсудлива людина дасть правильну відповідь: без участі українського народу у війні перемога СРСР була неможлива. Судіть самі, більше 7 мільйонів чоловік воювало з фашизмом на всіх фронтах, в партизанських загонах, в тилу противника. Полягли смертю хоробрих більше 3 мільйонів чоловік. За час війни 2 072 українця удостоєні звання Героїв, 32 українця стали двічі Героями СРСР. Всім відомі імена прославлених командирів С. Тимошенко, Р. Малиновського, І. Черняховського, П. Рибалко, К. Москаленко.

Україна була в центрі війни і зазнала втрат більше, ніж Росія, Німеччина, Польща, Франція і т.д. Така заява була зроблена по відношенню до України не випадково. Росія не може змиритися з втратою великої стратегічної території України і її матеріальних ресурсів. Український народ зробив великий внесок у визволення народів Європи від фашизму.

Закінчилася війна і наступив важкий торг з союзниками з післявоєнного устрою миру. Берлінська Конференція глав урядів СРСР, США і Великобританії проходила з 17 липня по 02 серпня 1945 року, де визначили умови післявоєнного устрою світу в Європі.

Антифашистська боротьба згуртувала маси, оживила демократичні сили. Правда, цей подих незабаром було збито «холодною війною», сигналом до якої послужила промова Черчилля в коледжі Вестмінстер місто Фултон штат Міссурі. Він закликав до пильності у відповідь на загрози Радянського Союзу. «Залізна завіса опустився над континентом», – сказав він. «Холодна війна з Росією прийшла на зміну гарячої війни з Німеччиною», – говорив Черчілль.

Велика Перемога над фашизмом, головним творцем якої були народи, і саме вони домоглися свободи від фашизму. Цей шлях довжиною кількох поколінь ми проходимо і зараз. Дай Бог, щоб це не повторилося.

Вільні народи,
Пам’ятайте правило:
«Можна завоювати свободу,
Але не можна знайти її знову».
Ж.Ж.Руссо

Журналіст Павло Іллюша
27.04.2018 року