Рік загального протверезіння і агонія совка
В економічному сенсі рік буде важким. Дуже важким.
Причому схожі проблеми дефіциту коштів відчуватимуть і прості українці, і олігархи. Хоча і на різному рівні, зрозуміло.
У суспільно-політичному рік визначить і зафіксує шанси України на втечу з постсовка.
Визнання Майдану переворотом – чудова тема для пропагандиПосиляться приховані відцентрові течії, обумовлені вимушеною необхідністю регіонів самостійно шукати вихід з економічної скрути. Уже зараз Київ контролює низку регіонів лише умовно, на рівні олігархічного договорняка.
Дострокові вибори до Верховної Ради виглядають неминучими. Більшість політичних сил уже ведуть відкриту виборчу кампанію у ЗМІ.
Перешкодити достроковим парламентським виборам здатні лише дострокові президентські. Переконаний, що цьогоріч ми втратимо президента Порошенка. Але якщо він не піде через раптове погіршення здоров’я, то цей вихід буде вельми болісним – і для країни, і для президента: зі закулісними торгами, шантажем, екстремістськими випадами протиборчих сторін.
Так що, швидше за все, відбудуться дострокові парламентські вибори, потім Порошенко почне втрачати фактичну владу, формально залишаючись при посаді, а дострокові президентські вибори відтягнуться на майбутній рік. Якщо взагалі відбудуться.
Оскільки у процесі кризи влади мають бути серйозні дискусії про реформу системи, зокрема необхідність посади президента як такого.
Європа займе позицію ледь стримуваного роздратування Україною – така всім незадоволена теща, що постійно тикає зятю: уже краще б моя донька вийшла за справжнього мужика, нафтовика, який так до неї залицявся.
Штати спочатку зблизяться із РФ, звичайно, на шкоду Україні, але потім, після кількох кидків, від яких ідейний чекіст Путін не зможе втриматися, почнеться новий виток протистояння. Причому напади військової ескалації будуть не лише на Близькому Сході, але і в Україні. Однак серйозної агресії очікувати не варто – її ще треба заслужити своїми успіхами в побудові цивілізованої країни.
Протиборство в Україні складатиметься переважно між різними течіями «колишніх», тобто тими політиками, які вже були при владі. Але дуже сподіваюся, у боротьбі за долю України почне брати участь і громадянське суспільство в рамках нової Громадської домовленості. Проросійські сили теж активно зведуть голову, припинять маскуватися і стануть помітним елементом політичного пейзажу.
Власне, має бути остання фаза агонії «совка». Питання лише в тому, чи зможе вона затягнути в могилу і нас.
Олександр Кочетков, політолог
Фото: ukrnationalism.com