Бабусі з телефоном й іконкою ефективніші за бійця з джевеліном

Шановні друзі, колеги, соратники.

Вперше з часу Майдану дозволю собі поділитися прямими порадами та рекомендаціями, які стосуються ходи, які би епітети до неї не додавалися. Ситуація рекомендує. Поради ґрунтуються на особистому спостереженні за ходою і просто деяким досвідом в цій справі.

1. Сама ходу і її учасники в особистому форм-факторі не становлять жодної фізичної загрози. Це як тол, абсолютно інертна частина загального вибухового пристрою. Персонально лаяти їх і якось наїжджати – абсолютно непродуктивно. Та й не демократично. Вибачте, я про західну пресу.

2. Хода неусвідомлена команда, яка здійснює лазерне наведення на ціль. Якщо в її локації виникне буза, активуються інші групи.

3. Тисячі поліцейських, спецслужб, добровольців і волонтерів стягнуті для забезпечення безпеки цієї самої ходи в Києві. Це означає, що людей зняли з виконання їхніх основних завдань.

4. Тому пильність щодо безпеки всіх культових споруд, об’єктів інфраструктрури, комунікацій та інше – наш обов’язок. Бабуся з телефоном за даних умов може бути ефективнішою за бійця з “Джевеліном”. У провокації периферія завжди важливіша, ніж центр. Найактивніший в групі провокаторів ніколи не буває найголовнішим.

5. Ніхто не буде вискакувати з кущів з автоматом, портретом Путіна і криком “Слава Росії!”. Всі провокації завжди на позір мають форму вищої національної справедливості.

6. Так, існують геть божевільні бойові бабусі, але їх зовсім не багато. І вони не якісь страшенно особливі. На станції метро Видубичі щодня в кожен вагон заходять такі, що пахнуть не ладаном. Просто не розмовляйте з ними, взагалі. Все одно через 5 хвилин вони будуть кричати на вас, це не діалог – а технологія.

7. Так, це новий етап гібридної війни. Пора перестати хвалитися нашими луками і стрілами – і відповідати викликам.