«Лісова пісня» Лесі Українки – це код нації, - Рибчинський
Народний артист України, поет-пісняр, драматург, сценарист Юрій Рибчинський у програмі Євгена Рибчинського «10 розмов з батьком» розповів, як мова об’єднує націю
«В Європі існує двомовність. Наприклад, у Бельгії, Іспанії. Але там де багатомовність, там час від часу виникають конфлікти, як у Каталонії з Іспанією. У Бельгії фламандська мова і французька, і на цьому ґрунті бувають конфлікти. Мовне питання – це підґрунтя майбутніх конфліктів. На цьому грають багато політиків», - каже він.
Ще з часів Макіавеллі гасло «розділяй і володарюй» було інструментом керування державою. А наскільки об’єднують мова, віра, армія?
«Найбільше об’єднують мова і культура. Тому що одна мова – це замало. Повинні бути література, театр, музика, живопис – всі інструменти культури. Поруч ідуть одяг, вишиванки, крашанки, писанки – а це ж культура. Культура не просто як абстракція, а спільний побут і вікові традиції. У кожного народу є якісь традиції, притаманні саме йому», - каже поет.
Навіть коли було прийнято християнство, скільки віків пройшло, а ті праслов’янські обряди залишились! Маланка залишилась, Івана Купала, і це дуже об’єднує, зауважує він.
«Якщо читати Гоголя й інших письменників, то стає зрозуміло: українці і досі вірять не тільки в Бога, а що існують чорт, біси, мавки. І це більш притаманно українцям, ніж віра в єврейського Бога, Іісуса Христа. «Лісова пісня» Лесі Українки – це код нації. Справжній українець завжди вірив, що у дерева є душа. І в трави є душа. Що все навколо нас живе, є мавки і русалки, і той, що у скелі сидить», - резюмує Юрій Рибчинський.
Нагадаємо, Чим більше мов вона знає – тим вона багатша, - Рибчинський про сучасну людину.
Раніше Politeka повідомляла, що Форма правління не так важлива, як воля еліт, - Євген Рибчинський.