Предстоятель УПЦ поділився порадою про подолання життєвих труднощів

Кожна людина має свою спасительну дорогу, якою вона повинна пройти та на якій зустрічає труднощі, що загартовують її духовно.

Як повідомляє Центр інформації УПЦ з посиланням на church.ua, про це Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Онуфрій сказав в новому випуску «Слово Предстоятеля» на «Інтері», пише Знай.юа.

«Але є ворог – диявол, який завжди намагається загасити в людині ревність духовно вдосконалюватися», – додав Архіпастир та навів приклад з історії наших днів.

Цю історію розповів Його Блаженству під час особистого спілкування ієрарх однієї з Помісних Православних Церков. У юнацтві він прийшов у монастир та почав ревно звершувати подвиг послушника.

«Диявол, бачачи, що юнак так гаряче взявся за своє духовне вдосконалення, почав нав’язувати такі думки, що «тобі тут важче, йди в інше місце, там буде легше». Юнак загубив спокій, — продовжив оповідати історію Блаженніший владика. — Якось у монастир прийшов відлюдник. «Як, брате, тут подвизаєшся?», – питає він. «Так… Мені тут дуже важко, весь час змушують робити, чого я не хочу. Тому приходять думки, що треба йти в інший монастир». – “Брате, ходімо зі мною подвизатися в печеру, поживеш зі мною рік – і тобі буде легше»».

Отримавши благословення намісника, відлюдник і юний послушник пішли подвизатися в печеру. Втомлені від дороги, вони почитали в печері молитовне правило і пішли відпочивати. Але перед сном відлюдник попередив послушника, що часом вночі він дуже кричить, то не слід на те звертати уваги.

«Відлюдник пішов углиб печери. Послушник втомлений ліг і задрімав, – додав владика. – Та вночі він почув, як кричав відлюдник. Так кричав, наче з нього знімали шкіру. Послушник уже до ранку не міг спати. На ранок послушник питає, чому так кричав відлюдник. Відлюдник нічого не сказав, але зняв із себе сорочку і попросив подивитися спину. А в нього і груди, і спина нібито покусані собаками. «Отче, хто це зробив тобі?» – «Диявол. Він приходить вночі і змушує мене залишити це місце. Часом демони лають мене, а часом б’ють, терзають. Але я не йду звідси, бо знаю, що монах повинен терпіти. Господь заповідав, що «терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21, 19)»».

Коли послушник почув цю історію, то зрозумів, як відзначив Блаженніший Митрополит Онуфрій, що його випробування і скорботи у порівнянні зі скорботами, які терпить відлюдник, – ніщо. Юнак повернувся до монастиря, а коли йому ставало важко, то завжди говорив собі: «У мене не скорботи, в мене дитячі іграшки». З часом він прийняв чернецтво, а нині несе послух єпископа.

«Нехай Господь допомагає нам, щоб ми терпіли все, що зустрічаємо на своєму шляху, який веде нас до вічного спасіння. Якщо нам буде важко молитися, важко поститися, важко робити добрі справи, важко подвизатися, то згадаймо про тих, які терплять більше за нас. Господь допоможе нам стати кращими і стати учасниками тієї благодаті, тієї Божої сили, яка допомагає людині долати земний шлях і досягати вічного спасіння на небі», – підсумував Предстоятель УПЦ.