Поступове зняття корона кризових обмежень та гра «партії мєрів»

П’ятниця 22 травня може стати певним зламним моментом та точкою біфуркації у корона вірусних обмеженнях, введених в Україні з 12 березня. Саме з 22 травня уряд анонсував черговий етап послаблення правового режиму надзвичайної ситуації та оголосив про перехід з обмежувальної до адаптивної моделі карантину, яка буде працювати в період з 22 травня до 22 липня. Проте, послаблення обмежувальних заходів не означатиме їх повну відміну, бо ризики точкових спалахів інфекції все ще залишаються.

Під час функціонування адаптивної моделі основна відповідальність за її реалізацію покладається на регіональні органи влади. Органи місцевого самоврядування отримують можливість самостійно, не дотримуючись схвалення офіційного Києва, оперативно реагувати на ситуацію і ухвалювати рішення щодо того, як і коли відміняють карантинні обмеження. Уряд, в свою чергу, лише визначив чіткі критерії, відповідність до яких буде визначати можливість для подальшого використання карантинних обмежень. Окрім того, КМУ ухвалив рішення відновити роботу 66 пунктів переходу на кордонах з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою, реагуючи в такій спосіб на звинувачення у обмеженні прав українців на вільне пересування.

Перші, хто може виграти від впровадження низки послаблень та можливості корегувати роботу бізнесу фактично в «ручному режимі» стануть мери міст, очільники державних адміністрацій і представники тимчасовий комісій, через механізм ухвалення рішень по «карантинних заходах».

До місцевих виборів залишилось менш, ніж півроку і регіональні еліти намагатимуться зробити все можливе, щоб набрати якомога більше «політичних балів». І рішення уряду про впровадження адаптивної моделі карантину їм обов’язково стане у нагоді в цьому процесі.

Нагадаю, що першими це зрозуміли мери міст, які ще на початку травня, після зняття перших карантинних обмежень, за ініціативою столичного голови Віталія Кличка, в режимі надзвичайної секретності провели первісні онлайн-консультації щодо можливого створення нових політичних для участі у місцевих виборах 25 жовтня 2020 року. Тоді, окрім Кличка, у перемовинах взяли участь мер Дніпра Борис Філатов, а також ще кілька голів інших великих міст. Деякі мери (як-то Харкова та Одеси), хоч і не були присутніми самостійно, проте делегували своїх представників. Також, у перемовинах були присутні представники колишнього прем'єра Володимира Гройсмана.

Цього тижня Віталій Кличко та Борис Філатов підтвердили, що домовляються про створення «партії мерів».

Це вже не перша спроба утворите подібне політичне об’єднання, проте всі попередні спробі ні до чого не призводили. Це якщо оцінювати суто зовнішні результати, проте в політиці не все, що ми бачимо, і є результатом. Так само, як задекларовані цілі та завдання можуть бути бутафорськими та існувати лише для прикриття реальної мети чи просто для зайвого PR`у напередодні виборчої кампанії. Хто може гарантувати, що чергова спроба створити «мєрську партію» не є інструментом впливу на той самий уряд з метою отримати більше ресурсів та преференцій або не є інструментом своєрідного шантажу влади, щоб потім «домовитись» і спокійно пройти на виборах самостійно, не одягаючись у партійні кольори?

Так чим може допомогти у політичній діяльності мерів запроваджена адаптивна модель карантину? Насамперед, це можливість:

• не вступаючи у конфронтацію з центральною владою, як це зробив нещодавно мер Черкас Бондаренко, запровадити суттєві послаблення як для бізнесу так і для мешканців регіону, «привласнивши» собі всі позитиви від такого кроку;
• отримати додатковий важель тиску на опозиційних депутатів через запровадження/відміну послаблень на тих бізнесів, якій вони контролюють чи якими володіють;
• отримати додаткові переваги від участі у розподілу на місцевому рівні ресурсів, що виділяються з центрального бюджету на боротьбу з корона вірусом (де треба – притримати, а в іншому місці – з помпою передати тим, для кого вони й були призначені з самого початку).

Відповідно, адаптивна модель та децентралізація спокійно поєднуються на користь діючих місцевих еліт.

P.S. Цього тижня президент України Володимир Зеленський заявив, що буде пітримувати кандидатуру від партії «Сулга народу» на посаду мера Києва. Відповідно, якщо це будуть такі постаті як Ткаченко, Тищенко чи «головний санітарний лікар Ляшко» (про що вже йдуть чутки та плітки у експертному середовищі), то чинний мер столиці Віталій Кличко може бути переобраний на третій термін, встановивши там самим київсько-мерський рекорд. Проте, ніхто і ніщо не заважає чинному столичному голові напередодні жовтневих виборів, розгорнутися на «90/180/270/360/540» градусів і не стати кандидатом від «Слуги Народу». Ну так, щоб вже гарантовано увійти до числа призерів виборчих перегонів.

Юрій Гаврилечко - аналітик, кандидат наук державного управління