Нам необхідний протекціонізм, а не продаж активів
Наша влада позиціонувала голосування за ринок землі таким чином, що у разі неприйняття ринку землі в країні відбудеться дефолт. Але, насправді, завжди існує багато варіантів вирішення тої чи іншої проблеми. В певний період часу в країні виникла така ситуація, коли ми стали залежними від зовнішніх позик. Але на цю ситуацію можна подивитися з іншої точки зори, а саме – з точки зору економічного протекціонізму.
Чи можливо зараз працювати країні без міжнародних кредитів? Ні, неможливо. Міжнародний валютний фонд, який був створений в 1944 році, мав стати останньою надією для країн, які переживають фінансові проблеми. Не дивлячись на це, методи співпраці фонду дотепер спричиняють чимало суперечок. Одні експерти зазначають, що досягнута ліквідність та бажані реформи запобігають фінансовим труднощам. Тоді як інші експерти наголошують, що створює залежність країн з фінансовими труднощами від допомоги МВФ і робить їх населення біднішим.
Але умови співпраці з кредиторами можуть бути різними. У Британії, наприклад, великий зовнішній борг, але це не говорить про те, що вони не розвивають внутрішню промисловість, не створюють робочі місця і т.д. З таких прикладів можна зробити висновки, що цілком можливо співпрацювати з кредиторами і мати успішну країну. В першу чергу, це залежить від планів, які пропонують політичні сили і які потім відображаються на роботі уряду. Якщо цей план орієнтується на економічні інтереси країни, то завжди можна виступати з позиції протекціонізму. Для того, щоб розвивати внутрішнє виробництво, ми маємо стимулювати експорт не сировини, а вже готової продукції і надавати дешеві кредити та пільги. Безумовно, неможливо зробити це в кожній галузі, тому це потрібно робити в пріоритетних галузях, таких як вторинне аграрне виробництво, військова промисловість, а також енергетична галузь.
Що також цікаво, США, перші хто розповідали про відкритий ринок, але користувалися механізмами економічного протекціонізму, так само, як Ізраїль, Британія і т.д. Звісно, можна зауважити, що існують успішні приклади лібертаріанської моделі, яку нам пропонує наш уряд, тобто розпродати усі активи країни. Але варто не забувати, що рішення продати основні активи, яке пов’язують зараз із співпрацею з МВФ, це слабка позицію. В будь-якому випадку кредитори продовжать з нами співпрацювати, але умови приватизації та співпраці великих підприємств – це наша справа. І тут ми маємо сповідувати економічний протекціонізм і захист наших економічних інтересів. Голосування за ці рішення під час карантину – неповага, в першу чергу, до людей.
Результати голосування за останні законопроекти є підтвердженням відсутності раціональної проукраїнської економічної позиції в стінах парламенту. Саме тому необхідно протистояти таким рішенням на своєму рівні, а саме – вносити пропозиції та підтримувати створення плану економічного протекціонізму. Безумовно, наша економіка має великий потенціал, допоки ще не розпродали усі наші активи. Мені здається, що кожному варто замислитися над цими важливими питаннями, особливо актуальними в такий час.
Одарченко Катерина - політтехнолог, президент Institute for democracy and development "PolitA"