Василь Вовк про справу Рубана та безрезультатну СБУ

Про безрезультативні органи

Чому всі захищають НАБУ, але не вірять йому? Немає результату. Бюро два роки звітує, що нібито двох суддів забутого Богом і людьми енського району було засуджено до трьох років умовно. Ми розуміємо, що таке «три роки умовно» – це означає, що доказів було обмаль, потрібно було хоч щось знайти. Це всі знають, але про це ніхто не говорить. І Європа, і США, які вимагають від нас створення усіх цих органів, також на це поки що закривають очі.

Народні депутати – це представники народу України. Давайте або виправдальні вироки і пишіть заяви на звільнення, здавайтеся правосуддю, бо ви халатно поставилися до своїх обов’язків, або обвинувальні вироки. Народ повірить, коли сидітимуть хоча б два нардепи.

Про справу Рубана

Щодо справи керівника центу звільнення полонених «Офіцерський корпус» Володимира Рубана, якщо йдеться про незаконне переміщення зброї, незаконне поводження зі зброєю – це підслідність Національної поліції. Якщо ж це терористичний акт чи підготовка до нього, то підслідність суто СБУ.

Люди ставлять питання, чи є ще хтось крім Рубана? Не знаю, що відповісти. Однак на сьогодні ніхто не має права, тим паче державні службовці, керівники держави, правоохоронних органів, говорити, що була підготовка до замаху на керівництво держави, до підриву парламенту, до вбивства людей, бо немає вироку. Є лише подія, навіть не факт, яку оголошено незрозуміло чому.

У нас є близько 5 тис. зареєстрованих проваджень щодо терористичної діяльності: підготовка, вчинення терактів, замах на теракти. Але ж ми про всі не оголошуємо. Чому тут був витік інформації? Для чого було цю інформацію оприлюднювати? Зрозуміло, що це політична площина, це затягування кримінальної юстиції в політику, що призведе до її колапсу. Коли туди перетягнеться кримінальна юстиція – буде розвалення держави. Тому хочу, щоб внесли зміни в Кримінально-процесуальний кодекс і повністю заборонили розголошувати дані попереднього слідства будь-кому, крім підозрюваного, який може захищати в такий спосіб свої законні права та інтереси.

Найстрашніше зараз – заочне засудження, коли судді під тиском. Я не вдаюсь у юридичні подробиці цієї процедури, тут є моральне питання. У нас практично всі судді, тим паче в Києві – це судді минулої епохи, тобто всіх минулих урядів та злочинної влади. Судді й засудити не мають підстав, а виправдальний вирок винести – означає продовжувати бути представником злочинної влади. У нас кваліфікованих суддів 90%. Я боюсь, щоб судді не переступили через свою кваліфікацію і не стали виносити завідомо неправочинні вироки.

Чи не легше було Рубану, якщо він справді все це планував, придбати зброю в Києві та тихенько це все зробити, а не везти з «ДНР»? Це справа злочинця – де брати зброю для вчинення того чи іншого злочину, звідки її везти, скільки за неї платити, де її зберігати тощо. Якщо найближчим часом не буде затримано співучасників цього анонсованого злочину, то у мене є великі сумніви щодо можливого обвинувального вироку щодо підготовки Рубаном терористичних актів.