Давід Сакварелідзе про переслідування, диктатуру та токсичні реформи

– Ви втомилися від постійної гонитви та переслідувань?

– Навряд чи комусь це подобається чи може бути комфортно. Ця втома триває вже два роки або більше. Коли були з владою, намагалися щось робити. Ми були внутрішньою опозицією. Там теж тривала боротьба. Зараз радикально інша ситуація.

Здаватися, звичайно, ніхто не збирається. Кому подобаються суди, прокуратура, які працюють не на результат для країни, а на багатих людей, проти добровольців, політичних опонентів, і цим вимірюється їхній рівень ефективності?

Бути у ролі обвинувачуваних, яких виганяють із мішками на голові, нікому не хочеться. Причина одна – ми всі говоримо правду, не обрали ту сторону, яка займається цим усім. Отримуємо моральне задоволення, що ми не в цьому болоті, не з тими людьми.

– Можна по-різному ставитися до Саакашвілі, але демонстрація сили влади щодо нього жахає. Для чого це роблять?

– Для того, щоб олігархат, клептократія та Петро Олексійович, який це все очолює, довели, що вони збираються затриматися надовго, нікому не здадуть свої позиції, не будуть ні за що вибачатися і виправдовуватися перед людьми.

Вони й надалі вдаватимуться до таких заходів: до залякування, підкупів, повного ігнорування людей, які вже півроку виступають із мирними маршами тощо.

До речі, ми отримали цікаву інформацію: люди, на яких одягнули форму Прикордонної служби, були особистою охороною президента Порошенка. Вони отримали завдання особисто від Порошенка так брутально й образливо вчинити з Михайлом Саакашвілі.

Ніщо в Україні не можна приховати, бо люди думають про своє майбутнє. Не всі, хто там був, впевнені, що Порошенко досидить чи довго залишатиметься президентом. Правосуддя рано чи пізно розставить усі крапки над «і».

У країні цілковитий безлад. Люди, які блокували станції метро під час Майдану, сьогодні перебувають при владі. Під час минулого нашого зібрання заблокували шість станцій метро Києва, щоб люди не змогли дістатися до Михайлівської площі до Парку Шевченка тощо.

Колишній глава Київської міської адміністрації Макеєнко – сьогодні формальний власник телеканалу «Прямий», який належить усі розуміють кому – Ігорю Кононенку, головному смотрящєму президента.

Люди, які займалися свавіллям на Майдані, знайдуть для себе місце, бо при владі такі ж самі. Еліта однорідна, у неї однакове мислення, однакові так звані поняття. Цей кругообіг триватиме. Вони перерозподілять між собою потоки, домовляться тощо. Але цьому має настати кінець.

Свавілля має закінчитися конкретними обвинувальними вироками та засудженням тих людей, які були замовниками, виконавцями. Вони можуть сказати: «А що мені було робити? Я ж проста людина, просто робив свою роботу». Але виконавців теж мають покарати, щоб надалі кожен виконавець добре пам’ятав норму, що не можна виконувати злочинний наказ, хай хто його віддає: президент, мер міста, міністр тощо.

– Порошенко погодився свідчити у справі Януковича. Навіщо було ухвалювати таке рішення, а потім так діяти?

– Це люди з іншим складом розуму. Я не знаю, до чого була вся ця демонстрація. Залишається факт, що Порошенко повністю розтратив свій ресурс, міжнародний і внутрішній авторитет, що він не може вільно виступати в суді, бо боїться реакції простих людей.

Боїться, що його можуть освистати, що йому поставлять питання як головнокомандувачу про спекуляції на темі війни. Він каже, що злодіїв, які воюють на війні, не можна чіпати. Виявляється, його можуть запитати, як президент може в цей час полетіти на Мальдіви на 8 днів і витратити півмільйона доларів. У нього немає відповідей на ці питання, тому він остерігається свого народу.

Усю його президентську кампанію буде побудовано на парканах, оточених силовиками територіях, привезенні оплачених людей. Бо зі звичайними людьми, які можуть ставити питання, він не може більше комунікувати.

Окрім того, його президентська компанія буде медійною: телевізор, Фейсбук, скуповування голосів і фальсифікації результатів виборів. Ми не хочемо, щоб до цього дійшло. Я записав свої думки у Фейсбуці. Це чиста математика і логіка. Якщо завтра станеться диво – до влади прийдуть мегареформаторськи налаштовані люди.

Звичайні українці результат цих реформ відчують мінімум через два роки, у 2020 році. Відчують, що почалося стабільне зростання, їм нічого не загрожує, не потрібно бігти з України шукати собі роботу, є надія, є майбутнє. А якщо ми дамо можливість цим досидіти до кінця, до сфальсифікованих виборів 2019 та 2020 року, до яких вони готуються, то ми втратимо 6-7 років, і повинні відштовхуватися від 2024 року, коли з’явиться теоретичний шанс, що прийде новий уряд у революційний спосіб і почнуться радикальні реформи.

Нас лякають, що не можна виступати з мирними маршами, бо всі мирні марші – це протести, ініційовані росіянами, Путіним, це все проплачено, націлено на розгойдування ситуації в Україні, щоб злодіям не дати красти під час війни.

– Мені здається, такі гасла вже токсичні, вони гостро негативно сприймаються.

– Так, усе вже сприймається гостро негативно. Від слова «реформа» всіх уже нудить. Це слово себе зсередини знищило, його вже ніхто не сприймає. «Реформатор», «реформа», «нові обличчя» – це все підставне, це огидно. Нам потрібні реальні зміни.

Ми втратили багато років і продовжуємо втрачати. Ми щодня, щотижня в очікуванні якогось дива. Це стосується й інших опозиційних партій, громадських організацій, які рано чи пізно повинні наступити агресивно на політику, щоб очистити її.

Еволюційний шлях розвитку – це 2026 рік. Хто хоче – нехай чекає. Ми не чекаємо, ми хочемо діяти, оголосили про створення спільних громадських центрів протистояння в кожному місті, в кожному домі, кожному районі.

Ми довели останнім маршем, що олігархія реально не працює, що багато людей зібралися без жодного автобуса, який звозив би людей із регіонів, без жодної реклами, її фізично не було на жодному телеканалі, лише завдяки роздаванню чорно-білих листівок, які друкували самі люди з мінімальними витратами.

Порошенко сподівався, що, викинувши Саакашвілі з країни, залякавши нас порушенням кримінальних справ, він усе це локалізує і зупинить. Він усім своїм губернаторам зараз розповідає: «Не переживайте, я цю проблему вирішу. Ніхто нас не чіпатиме, і ми, клептократи, продовжуватимемо жити в цьому середовищі». Але цей рух і без Саакашвілі активно розвивається та росте, він уже не залежить від нас.