Ключовою відмінністю Другої Світової війни від її попередниці стала наявність рухливих військ і авіації, - Бізяєв
Політолог Руслан Бізяєв у своєму блозі розповів про відмінні особливості Другої світової війни, а також про те, як Гітлеру вдалося повернути найбільші родовища вугілля, з якого німці виробляли синтетичне паливо, що покривало їх основні потреби.
«Ключовою відмінністю Другої Світової війни від її попередниці стала наявність рухливих військ і авіації. Війна моторів так сказати. Але мотору потрібно ПММ. Розуміючи це Сталін ще в 1927 році в вузькому колі соратників зауважив: «У майбутній імперіалістичній війні перевагу матиме той, хто найкраще забезпечить себе нафтою», - розповів Бізяєв.
Він зазначив, що з цим не сперечалися і провідні військові теоретики того часу. Але будь-яка «друга імперіалістична війна» - це перш за все війна Німеччини і її союзників проти Франції та Британії та їхніх союзників. А у Німеччині, за словами Бізяєва, з нафтою було погано навіть навесні 1941 року. Сукупний видобуток нафти на континентальній Європі і поставки з СРСР давали Німеччині трохи більше половини необхідних 20 млн. тонн на рік, а в середині 30-х обставини були ще гірше.
«Але німецькі інженери знайшли вихід - синтетичне паливо. Воно вироблялося з деревини, картоплиння, але все ж основним джерелом було вугілля. Саме вугілля давало тепло, електроенергію та ПММ для індустріалізації, виробництва зброї і головне - її майбутнього застосування. В окремі періоди війни до 50% потреб Німеччини в ПММ покривалися за рахунок синтетичного палива. Але як відомо, в результаті Версальського миру Німеччина була позбавлена найбільших родовищ вугілля в Саарі», - каже Бізяєв.
Політолог розповів, як Гітлеру вдалося роздобути їх назад. Перш за все, справа в тому, що, відповідно до Версальського договору 1919 року, територія Саарського басейну підлягала окупації англо-французькими військами і передавалася на 15 років під управління Ліги Націй, а Саарські вугільні шахти були віддані Франції.
«У цей період Саар керувався комісією з п'яти осіб, складеної з представників окупаційних сил. Відповідно до статей Версальського договору, в комісію повинні були входити як мінімум один француз і як мінімум один німець з числа жителів території. Після закінчення п'ятнадцятирічного періоду статус території повинен був бути визначений шляхом плебісциту. Дата плебісциту - 1935 рік», - розповів Бізяєв.
Він зазначив, що 30 січня 1933 Гітлер був призначений канцлером Німеччини. Трохи пізніше цю подію офіційний рупор нацистів «Фелькишер Беобахтер» національною революцією, а Гітлер відразу ж узяв курс на денонсацію умов Версаля. У цих умовах Англії і Франції партнерам» необхідно було не робити нічого.
«Чому? Момент політичний: можна було просто відкласти або денонсувати референдум. Умови були. У Саар злетілися майже всі противники Гітлера. Ось тобі простий і зрозумілий спосіб ослаблення Німеччини. Не роби нічого зайвого - і отримуй результат», - заявив політолог.
Другим моментом Бізяєв зазначив економічний: до 80% вугільних шахт Німеччини - це Саар. Без цього ніяка індустріалізація Німеччини була б неможлива. Замість цього 13 січня 1935 року в Саарі, згідно з постановою Ліги націй, пройшов плебісцит. 90% тих, хто проголосував висловилися за приєднання до Німеччини, чому Гітлер був дуже радий.
Як повідомляла Politeka, раніше Бізяєв розповів, що до інтернованим іноземцям, жертвам фашизму в їх країнах, в Англії ставилися жорсткіше, ніж до британським фашистам.
Нагадаємо, Рибчинський заявив, що Гітлер, який не має армії і не має влади, вже нецікавий - це герой коміксів.