Цькування в школах набирає масових обертів: “обирають жертву і зганяють злість”

Цькування у школі або булінг – це проблема з якою зіштовхнулися більшість українських дітей

Так, за останніми даними ЮНІСЕФ, 67% дітей в Україні зіштовхувалися з випадками булінгу. Майже половина дітей, які стали його жертвами, нікому не розповідали про це.

І все ж питання має ряд моментів, які для багатьох залишаються нез’ясованими. Експерти вирішили виправити ситуацію й пояснити важливі аспекти щодо булінга.

Існують соціальні прошарки дітей, які можуть автоматично потрапити до групи вигнанців, каже практичний дитячий психолог Олена Ратінська.

Серед них – діти з неблагополучних сімей, ті, які внутрішньо або зовнішньо відрізняються від інших, не відповідають “моді”, яку формують лідери класу, і часто – діти-переселенці.

Якщо класний керівник, інші вчителі, завуч школи або директор ніяк не реагують на випадки булінгу, діти відчувають свою безкарність, додає психолог.

Тому обирають собі жертву і починають на неї зганяти злість.

У кожному класі є одна-дві дитини-агресори.

«Треба працювати над укріпленням “Я” дитини, тоді вона зможе захистити себе від агресії, бо часто діти не можуть відповісти. Батьки мають вчити своїх дітей зупиняти агресора, базуючись на ціннісних орієнтаціях сім’ї”, – розповідає Олена Ратінська.

На думку психолога, всі проблеми беруть початок із сім’ї. І це стосується як дітей-агресорів, так і жертв булінгу.

Якщо дитину, наприклад, принижують вдома, вона виходить у соціум і проявляє свою слабкість, нерішучість.

Однокласники беруть це до уваги і починають її зацьковувати, адже у булінгу сторона-агресор самостверджується за рахунок слабших.

Іноді батьки можуть принижувати свою дитину при інших дітях. Це може бути іронія, сарказм або просто жарт, але діти швидко підхоплюють таке і починають це повторювати.

Також негативний резонанс може викликати гіперопіка. Наприклад, причиною насмішок може стати ситуація, коли бабуся бігає з рейтузами за онуком.

Є і такі діти, які самі по собі накликають на себе агресію, але не через жертовну поведінку. Ці діти привертають до себе увагу тим, що можуть чіплятися до когось, пакостити. І для них негативна увага – це також увага.

“У кожному з цих випадків потрібно працювати над відносинами у родині. Як тільки змінюється сімейна система, батьки починають чути дитину, поважати її, прислуховуватися до її думки, змінюється і ситуація у школі”, – пояснює психолог.

Є два способи цькування.

Так, Американський Центр контролю і профілактики захворювань (CDC) виділяє прямий булінг  – у присутності “цільової групи”; і непрямий – наприклад, поширення чуток; у нього є 4 типи: фізичний, вербальний, реляційний (наприклад, спроби завдати шкоди репутації чи стосункам), пошкодження майна.

Місце, контекст булінгу можуть бути найрізноманітнішими, в тому числі він можливий в онлайні.

Цькувати можуть за будь-що: “ти в окулярах”, “ти білявка”, “ти товстий”, “ти худа”, “в тебе смішне прізвище” чи ще щось, пояснює гештальт-терапевтка, викладачка кафедри реабілітаційної психології та психосоматики НПУ ім. М. Драгоманова Оксана Сідун.

За її словами, до подібних ситуацій призводить виховання нетолерантності:

У булінгу є три ролі: агресор, жертва і спостерігачі.

Найчастіше за допомогою звертаються саме спостерігачі, адже лякаються, що теж можуть стати жертвами, додає Сідун.

Напомним, школьника с инвалидностью жестоко затравили из-за недоразумения.

Как сообщала Politeka, девочка пожаловалась Путину и свела счеты с жизнью.

Также Politeka писала о новом скандале с издевательствами в школе.

Джерело: УП