Моряки розповіли через що їм довелося пройти в Керченській протоці: «Оточили і небезпечно підходили»
Досі невідомо чимало деталей подій 25 листопада, коли російські військові кораблі відкрили вогонь по трьох суднах українських ВМС і захопили 24 українські моряки в Чорному морі
BBC News Україна зустрілася з командирами військового корабля управління «Донбас» та буксира «Корець», які нині базуються в Маріуполі. 23-25 вересня цього року вони пройшли маршрутом з Одеси в Маріуполь – тим самим, який мали здолати катери «Нікополь», «Бердянськ» та буксир «Яни Капу», захоплені росіянами у листопаді.
Командир буксиру «Корець» Олександр Григоревський знає найдрібніші деталі маршруту українських військових суден з Одеси до Маріуполя. Він його пройшов від початку до кінця.
«Установка від командування була така: рухатися в порт Маріуполя. Якщо з боку Росії будуть якісь перешкоди, відмови, погрози застосувати зброю, розвернутися на зворотний курс і, не ризикуючи особовим складом та кораблями, повертатися назад. Думаю, у наших хлопців 25 листопада установка була аналогічна», – розповідає військовий.
За його словами, ближче двох миль до 12-мильної зони навколо Криму вони ніде не наближалися до кримського узбережжя.
«Наше завдання було перейти з пункту в пункт, нікого не провокуючи й не створюючи складних ситуацій», – каже він.
Звідти й аж до самої якірної стоянки в Маріуполі українців супроводжували військові й прикордонні судна РФ. Російські судна можна було розгледіти тоді з українського берега.
Крім морських військових суден, росіяни задіяли й авіацію. Їхні літаки понад п’ять разів пролітали над «Донбасом».
«Від мачти один пролетів на висоті 50-70 метрів, тобто дуже низько. Коли я перебував на командному пункті, бачив обличчя людей», – розповідає Ярослав Шевченко, заступник командира цього судна.
Йому запам’яталося те, що росіяни кілька разів запитували інформацію про кількість особового складу на борту його корабля. Припускає, що їх непокоїло те, що судно є великим за розміром і могло б вмістити досить велику кількість військових.
«Російські кораблі небезпечно маневрували поруч із нашими. Тобто вони дуже близько підходили», – каже Ярослав Шевченко.
Командир «Корця» наголошує на тому, що тоді, у вересні, вони не планували застосовувати зброю.
«Ми підходили до зони розподілення руху біля Керченської протоки, рухалися вздовж неї зі швидкістю два вузли. У той час, як ми перетнули 12-мильну зону, з нами зв’язався російський береговий прикордонний пост “Берег-22”, запитав, хто ми, з якими намірами йдемо. Ми сказали, що є військовим кораблем, буксируємо інше судно й плануємо прохід до Азовського моря, в порт Маріуполь. Вони заперечень не мали. Ми не просили дозволу, просто їм про це повідомили – вони погодилися», – відтворює події вересневого проходу через протоку командир «Корця».
Російські патрульні катери супроводжували «Донбас» і «Корець» через протоку. Фактично українські кораблі були оточені зусібіч. Під самим Керченським мостом ці катери вишикувалися в лінію.
Під час проходу у вересні українські моряки взяли на борт свого буксира російського цивільного лоцмана. Коли українські судна підійшли до протоки, почули, що прохід без лоцмана заборонений.
Як саме це відбувалося, описує Олександр Григоревський:
«Ми наполягали, що є військовим екскортом і можемо пройти без лоцмана. Росіяни повідомили, що готові надати лоцмана безкоштовно. Ми запросили дозволу в командування ВМС України, воно нам дозволило. Лоцман поводився професійно, жодних питань, крім тих, що стосувалися проходу, не ставив».
Однак з Керченського мосту в бік українських військових лунала лайка, зазначає Ярослав Шевченко:
«Ми чули нецензурні вислови в наш бік із Керченського мосту, коли вони нас “вітали”, так би мовити. Ми не відповідали на них», – розповідає заступник командира «Донбасу».
«Приміром, “Дон”, який ми зустріли, стояв там, де глибина 80-90 метрів, але він ніс два червоні вогні, як судно, що стоїть на мілині. Вони себе не виказують, ховаються у темряві. Через це судна, які проходять повз, не можуть ідентифікувати , хто саме це стоїть. Поводяться, мов даїшники в кущах», – каже Олександр Григоревський.
25 листопада «Корець» вийшов у море зустрічати «Нікополь», «Бердянськ» та «Яни Капу».
Коли екіпажі українських суден довідалися, що по кораблях, яких вони зустрічали в Азовському морі, відкрили вогонь, їм дали команду максимально можливим ходом рухатися до Бердянська.
Туди йшли з готовністю оборонятися, адже, як пояснюють, не могли знати, чи не застосують зброю і проти них. Потім отримали команду рухатися до Маріуполя.
Тоді, у вересні, в українських командирів на столах лежала Конвенція з морського права, кажуть вони. Вони вникали у кожен правовий нюанс, щоб обґрунтувати своє право на вільний прохід через Чорне море, Керченську протоку й Азовське море.
«Навіть якщо розглядати це з точки зору РФ, що б наші кораблі не зробили в територіальних водах, які вона вважає своїми, максимум, відповідно до міжнародного морського права, їх можна було видворити з цих вод. Навалу можна було б виправдати, якби наші кораблі не підкорялися, не хотіли виходити на зв’язок. Але коли я з ними сконтактувався, вони йшли на вихід», – відзначає командир «Корця».
Нагадаємо, Росія «пичкає» Чорне та Азовське моря військовими кораблями.
Як повідомляла Politeka, в США запропонували здaти українські пoрти в aрeнду в oбмін на захист.
Також Politeka писала, що Україна може побудувати на Азові потужну військово-морську базу.
Джерело: www.bbc.com