Блогер з Донбасу розповіла про трагічне життя людей в окупації

Нещодавно в мережі з’явився несамовитий крик про допомогу, думка яка страждає від окупації жінки – говорить від імені всіх жителів Донбасу, які стали заручниками війни з Росією

Так блогер Tanya Adams розповіла про своє життя, метаннях і проблемах, характерних для більшості переселенців:

«Моя« кар’єра блогера »почалася з простої розповіді про життя в окупації. Про моєму особистому сприйнятті подій 14-го і про те, як я це все вигрібала, щоб дахом чи не поїхати. Ці розповіді зустріли величезний відгук серед моїх земляків, що вибралися з донбаського замісу або все ще знаходяться там. »

Жінка розповіла, що серед «материкових» людей багато їй щиро співчували, пропонували допомогу і підтримку. Але це швидше виняток:

«Багато ж до цих пір не можуть або не хочуть хоч на секунду поставити себе на місце будь-якого з« самівіноватих ». Але я буду продовжувати стукати в кожного, хто прочитає. Стукати, щоб розвіювати міф про демонічний Донбасі. Стукати, щоб застерегти від ілюзій, ніби поруч з вами живуть якісь принципово інші люди».

Вона додала:

«Я часто спілкуюся з тими, хто до сих пір в Донецьку. Нещодавно до Києва Понаїхали наша старовинна знайома, яка весь цей час жила в окупації. Хочете, я розповім вам, як воно? Жити з Україною в серці серед руїн твоєї колишньої життя? Серед збройних стволами і безкарністю упирів? Хреново, хлопці. Мені пів-року вистачило, щоб схуднути до стану привиди і поиметь розкішний такий ПТСР. А вони там п’ятий рік. »
П’ятий рік мовчання і законсервованого гніву.

Жінка пише, що всі жителі буквально просякнуті ненавистю до ситуації в регіоні ситуації:

«П’ятий рік КОЖЕН вихід з квартири – яскравий спалах ненависті і бажання скоріше сховатися знову.
Це зійшли з розуму колишні друзі.
Це вмираючі від інфарктів та онкології сусіди, 50 55 років, нестарі ще люди мруть як мухи.
Це коли в супермаркетах ти дивишся на полицю і купуєш сиру курку, тому що тільки її неможливо зіпсувати умілими руками російського виробника. А Щирий Кум контрабасом завозиться мікро-дозами в мікро-магазинчики і розподіляється по запису серед своїх. Своїх з позивним «Слава Україні».

В регіоні люди дуже залякані, патріоти є, але їм тяжко:

“Це коли хтось вночі, поклав у поштові скриньки шматок паперу, жовто-синьою. А ти забрав свій клаптик в кишеню і повзати по брудному під’їзній підлозі, щоб підняти такі ж клаптики, тільки зім’яті, розкидані. Підняти просто щоб не валялися ці кольори як сміття”.

Блоггер пише, що Донбасу потрібна «дезінфекція»:

“Що ви будете робити, особисто ви, коли поруч з вами змахнути триколором? Я вже знаю, що повинна робити я. А ви?
І останнє.
Виїхати – це важко. Дуже. Це дуже дорого і дуже страшно. Це вирвати з м’ясом. І смикати рану, вільно чи не вільно, ще багато років.
Залишитися там і кожен день бачити, на що перетворили твоє життя ідіоти, поки ти був безсилий що-небудь змінити, ще важче.
Потрібна дезінфекція Донбасу, а після – рівноправна частина країни. Така ж «особлива», як Полтавська або будь-яка інша область. Крапка.

І чим більше ми тут пестуємо демонів один в одному, тим легше завдання у Небрат”, – уклала вона.

Нагадаємо, громадян України почали залякувати 

Рoliteka писала, що у Європі відмовилися підтримати Україну в конфлікті на Азовському морі

Також Рoliteka писала про те, що в Україні створили нове Міністерство