Аномалія в центрі Чумацького Шляху: вчені зафіксували незвичайні спалахи

Надмасивні чорні діри — одні з найбільш незвичайних об’єктів у Всесвіті, здатні допомогти зрозуміти структуру реальності

Команда вчених із США провела комплексне вивчення чорної діри в центрі Галактики і виявила нові феномени, передає Хвиля.

Стрілець А* (Sgr A*) — надмасивна чорна діра в центрі Чумацького Шляху, розташована до нас у 100 разів ближче, ніж будь-яка інша з найближчих надмасивних чорних дір. З огляду на цей факт, Sgr a* – головний кандидат на вивчення світіння речовини в міру його акреції в чорну діру.

За центром Галактики спостерігали десятиліттями. Моделювання механізмів мінливості світу — серйозний виклик нашому розумінню аккреції в надмасивні чорні діри, але вважається, що співвідношення між часом спалахів на різних довжинах хвиль може розкрити інформацію про просторову структуру: наприклад, про те, чи стає матеріал гарячим поблизу чорної діри. Одна з головних перешкод просування в цьому питанні — нечисленність одночасних спостережень на різних довжинах хвиль.

Астрономи Джованні Фаціо, Джо Хору, Стів Уилнер, Метт Ешбі, Марк Гарведд і Говард Сміт з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики і їх колеги провели серію багатохвильових спостережних кампаній, що включали використання камери IRAC на телескоп «Спітцер», рентгенівській обсерваторії «Чандра», а також наземні Обсерваторії Кека і комплекс Submillimeter Array (SMA). Їх дослідження описано в журналі Astrophysical Journal. «Спітцер» зміг безперервно спостерігати за флуктуаціями чорної діри протягом 23,4 години під час кожної сесії, чого не в стані зробити жодна наземна обсерваторія.

Обчислювальне моделювання випромінювання поблизу чорної діри являє собою складну роботу, що вимагає, крім усього іншого, симуляції аккреції матеріалу, його нагрівання і випромінювання, а також передбачення Загальної теорії відносності стосовно того, як це випромінювання буде бачити спостерігач (так як все це відбувається поблизу чорної діри — ймовірно такої, що обертається). Теоретики підозрюють, що випромінювання на коротких довжинах хвиль з’являється ближче до об’єкта, а більш холодні випромінювання — вже далі від нього. Іншими словами, спочатку відбувається випромінювання на коротких хвилях, а за ним слід випромінювання на довгих.

Отже, затримка в часі може відображати відстань між цими зонами. Дійсно, при більш ранніх спостереженнях, частина з яких провела та ж команда, вчені виявили, що гарячі околоінфракрасние спалахи передували субміліметровим спалахів, що спостерігається на SMA. У своїй роботі дослідники повідомляють про два спалахи, ймовірно, які порушують ці та інші очевидні моделі: перша подія відбулася одночасно на всіх довжинах хвиль, у другому — рентгенівські, біляінфрачервоні і субміліметрові спалахи відбувалися з різницею в годину, тобто не зовсім одночасно, але все ж дуже близько один до одного. Нові спостереження розширяться в ході майбутніх одночасних кампаній.

Нагадаємо, Сонце викидає потужне випромінювання: сила цієї енергії не піддається осмисленню.

Як повідомляла Politeka, названа дата відправки першої експедиції в космос від Ілона Маска.

Також Politeka писала, що у НАСА показали, як виглядають інопланетяни.