Деякі маршрути Стародавнього Риму і через тисячі років можуть виконувати функції міжнародної транспортної інфраструктури
Бі-бі-сі склала список споруд, які впливають на вигляд сучасних міст і архітектуру. На першому місці в списку розташувався стародавній Єгипет і піраміди. Вплив єгипетських пірамід на сучасну архітектуру складно переоцінити. Вигляд споруд, які будувалися приблизно в 2580-2560 роках до нашої ефіри, досі використовується архітекторами сучасних будівель.
Піраміди тепер можна зустріти не тільки в Єгипті. У США є своя Велика американська піраміда, або Пірамід-арена – так називають будівлю в місті Мемфіс, яке спочатку було спортивною ареною, а зараз використовується як торговий центр. Своя піраміда є і в Лас-Вегасі – у такій формі побудований “Луксор” – готель і казино. Інші знамениті піраміди – скляний вхід до паризького Лувру і Музею Піску в Японії.
На другому місці римські дороги. “Всі дороги ведуть у Рим” – насправді, звичайно, не всі, але в дорогах римляни безумовно знали толк. До становлення Римської імперії простих способів пересування між містами не було. Римляни ж розуміли, наскільки важлива ефективна транспортна система та створення торгових шляхів між населеними пунктами. У підсумку вони приступили до будівництва найбільш зручних і міцних магістралей.
Для визначення маршрутів римляни проводили повноцінну “розвідку” – вони прагнули уникати природних перешкод і будувати дороги якомога прямішими. Дороги зміцнювалися фундаментом і прокладалися камінням, щоб їх не продавлювала вага військ, що марширують по них, або возів з поклажею.
Незважаючи на те, що ці методи використовувалися в IV столітті до нашої ери, їх застосовують і зараз. Деякі маршрути, прокладені римлянами в Європі, Північній Африці і на Близькому Сході, досі залишаються частиною міжнародної транспортної інфраструктури.
На третьому місці в списку знаходиться каналізація у Вавилоні. Перша каналізація в Парижі з’явилася в 1850 році – її збудували за проектом барона Османа і інженера Ежена Бельграна. Лондон чекав своєї каналізації до 1866 року і отримав її завдяки інженеру Джозефу Базальджетте. Вавілоняни навчилися справлятися зі стічними водами приблизно у 4000 році до нашої ери. Древній Вавилон вважається першим містом, де жителі навчилися формувати з глини труби, по яких відходи відводилися від житла. Найбільш ранній зразок каналізаційної системи, яка складається з труб, суглобів і колін, був знайдений при розкопках храму Бель в Ніппурі.
Потім слідує давньогрецький водопровід. Саме грекам зобов’язаний світ за винахід водопроводу. Вперше він з’явився на острові Крит у часи мікенської цивілізації. У палаці в Кноссі – стародавній критській столиці – була побудована складна система подачі чистої води і відведення стічних вод. Жителі Криту навчилися прокладати труби під землею. На Криті були розроблені системи опалення та одні з найбільш ранніх змивних туалетів – все це відбувалося в 18 столітті до нашої ери.
На п’ятому місці розташувалися язичницькі культи. У матеріалі йдеться, що Мілтон-Кінс, можливо, не найкрасивіше місто в Британії. Воно було побудоване в 1960-х роках, щоб вирішити житлову кризу. На будівництво міста надали сильний вплив язичницькі ритуали та переконання. Наприклад, облаштування бульвару Мідсаммер (Midsummer Boulevard), головної вулиці міста, пов’язане зі сходом сонця у час літнього сонцестояння – за таким самим принципом зводився Стоунхендж.
Останньою у списку йде архітектура Стародавнього Риму. “Рим не був побудований за день”, – говориться у відомому прислів’ї. Вплив архітектури цієї цивілізації розтягнувся на століття і як і раніше помітний по всьому світу.
Коли Наполеон будував свою власну імперію в 19 столітті, на його замовлення в Парижі з’явилися відразу кілька споруд, запозичених у Риму – наприклад, Тріумфальна арка і комплекс Вандомської площі. Сліди Риму помітні і в США – глянувши на Білий дім у Вашингтоні, ви побачите колони і арки.
Поки що архітектори все ще роздумують над тим, в який колір фарбувати Ейфелеву вежу. Так, Міністерство культури Франції розглядає варіант зробити її червоною — такий башта була в первісному вигляді. Коли в 1889 році французький конструктор Гюстав Ейфель вибрав червоний колір, він був найбільш ефективним у боротьбі з іржею.
