Суд визнав наклеп: як Дмитра Перова вчергове спіймали на маніпуляціях - ЗМІ

Дмитро Перов, який називає себе захисником київської архітектурної спадщини, укотре потрапив у скандал через недостовірні звинувачення. Шевченківський районний суд міста Києва, а згодом і Київський апеляційний суд визнали його заяви про Василя Дідуса, прораба будівництва на вул. Франка, 26, наклепом. За інформацією, отриманою нашою редакцією з власних джерел, Перов не лише має спростувати брехню, а й виплатити компенсацію за моральну шкоду та судові витрати. Ця справа – не лише про чергову маніпуляцію активіста, а й про те, як легко будь-хто може стати жертвою безпідставних звинувачень у соцмережах.

Наклеп у Facebook

14 лютого 2024 року о 16:39 Перов опублікував допис у Facebook, звинувативши Василя Дідуса в "спорудженні незаконної надбудови" на садибі Замкова та нібито фізичному насильстві, стверджуючи, що Дідус "зламав йому ребро". Перов також писав, що поліція "не може знайти чи затримати" Дідуса. Ці слова викликали резонанс, адже Перов активно просуває імідж пам’яткоохоронця. Проте Дідус не став терпіти наклеп і подав позов до Шевченківського районного суду, вимагаючи захисту честі, гідності та ділової репутації.

Рішення судів: Перов програв

13 листопада 2024 року у справі № 761/8972/24 суддя Анзор Саадулаєв визнав фразу Перова "Він і далі споруджує незаконну надбудову" недостовірною та такою, що принижує репутацію Дідуса. Суд зазначив, що ці слова створюють хибне враження про незаконну діяльність позивача в будівельній сфері. Перова зобов’язали спростувати наклеп, розмістивши текст судового рішення на своїй сторінці у Facebook під заголовком "Спростування" без власних коментарів, і видалити недостовірну фразу з допису.

Обидві сторони оскаржили рішення. Перов вимагав його скасування, стверджуючи, що воно обмежує його свободу слова, а Дідус просив визнати недостовірною ще одну фразу – про "зламане ребро". За інформацією, отриманою нашою редакцією з власних джерел, 10 червня 2025 року Київський апеляційний суд відхилив скаргу Перова, а скаргу Дідуса задовольнив частково. Суд визнав недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію Дідуса, фразу: "Це Дідус Василь Петрович, 23.12.1977 р.н. – прораб будівництва на вул. Франка, 26, що минулу суботу зламав мені ребро".

Апеляційний суд зобов’язав Перова протягом 10 днів з моменту набрання постанови законної сили спростувати цю фразу, розмістивши повний текст постанови на своїй сторінці у Facebook (https://www.facebook.com/AmiDPerov) під заголовком "Спростування", без коментарів і з вільним доступом. Крім того, Перов має видалити обидві недостовірні фрази з допису від 14 лютого 2024 року. Суд також стягнув з Перова на користь Дідуса 3000 грн моральної шкоди, 1680,54 грн судового збору в суді першої інстанції, 9600 грн за семантико-текстуальну експертизу, 1350 грн за залучення спеціаліста та 2016,65 грн судового збору за апеляційний розгляд. Додаткове рішення Шевченківського суду від 28 листопада 2024 року про розподіл судових витрат було скасовано.

"Я не міг залишити наклеп без відповіді – це питання моєї честі та репутації", – коментує Василь Дідус.

Історія маніпуляцій Перова

Це не перший випадок, коли Перов опиняється в центрі скандалу через недостовірні звинувачення. У 2023 році він звинуватив компанію "Ковальська" у незаконному знесенні будинку на вул. Жилянській, 47, називаючи його "останнім маєтком XIX століття". Проте будинок не мав статусу пам’ятки, а дії забудовника були законними. "Ковальська" подала позов проти Перова за наклеп, оцінивши збитки у 585 млн грн, але згодом позов відкликала. Принагідно зауважимо, що це не єдина судова справа Перова, пов’язана з наклепом. Зокрема, за даними судової влади України, у справі № 761/21921/23 ТОВ "Ковальська Нерухомість" подавало позов проти Перова за захист репутації, але заяву повернули. У іншій справі, № 761/16137/24, компанії було відмовлено в задоволенні позову.

Схожий сценарій розгорнувся у 2024 році на вул. Франка, 26, де Перов без доказів звинуватив забудовника у знищенні спадщини. За даними Parlament.ua, його дії можуть бути частиною кампанії, підтриманої депутаткою Київради Ксенією Семеновою, яка може використовувати Перова як інструмент для тиску на бізнес.

Чому це стосується кожного?

Сьогодні жертвою наклепу став Дідус, але завтра це може бути будь-хто – від будівельника до вчителя. Соцмережі дозволяють миттєво поширювати брехню, але закон дає змогу захистити свою гідність. Справа Дідуса проти Перова – це важливий прецедент, який нагадує: ніхто не стоїть вище закону, навіть так звані громадські активісти. Соціальні мережі – потужний інструмент, але їхнє зловживання може коштувати дорого, як у випадку з Перовим, який тепер змушений не лише спростовувати свої слова, а й компенсувати завдану шкоду.

Дмитро Перов укотре довів, що його "пам’яткоохоронна" діяльність часто зводиться до маніпуляцій і самопіару. Суд чітко вказав: його звинувачення проти Василя Дідуса – це наклеп, який завдав шкоди репутації. Рішення апеляційного суду, інформація про зміст якого отримана нами з власних джерел, лише підтверджує: брехня має наслідки. Ми закликає читачів критично оцінювати подібні заяви та нагадуємо: закон захищає права кожного.