Між реформами та звинуваченнями в саботажі: журналісти дослідили ефективніть роботи Міноборони

Ефективність роботи Міністерства оборони за каденції Рустема Умєрова викликає критику як всередині українського суспільства, так і з боку західних партнерів: голові відомства закидають управлінський хаос, закупівлі у сумнівних фірм за завищеними цінами та політично вмотивовану кадрову політику.

Про це повідомляє видання «Дзеркало тижня», яке опублікувало розслідування в якому, вказує на серйозні управлінські проблеми, що загрожують обороноздатності країни в найкритичніший період війни з росією. Наводимо основні факти опублікованні журналістами в матеріалі.

Ситуація стає загрозливою у контексті нещодавно представлених резидентом України Володимиром Зеленським стратегічних документів — Плану стійкості та Плану перемоги. Успіх обох залежить від ефективності Міністерства оборони, яке має забезпечити армію ресурсами, залучити західні інвестиції в оборонний сектор і проводити дієву військову дипломатію.

Однак аналітики наголошують: міністр оборони Рустем Умєров, який обіймає посаду вже більше року, не продемонстрував жодного прогресу у ключових напрямках. Основні проблеми зводяться до управлінського хаосу, саботажу реформ і слабкої координації з міжнародними партнерами.

Закупівлі: централізований хаос чи свідомий саботаж?

Одним із найболючіших питань залишаються оборонні закупівлі. Від початку каденції Умєрова у міністерстві тривають скандали, пов’язані із спробою ліквідувати Агенцію оборонних закупівель (АОЗ). Рішення про ліквідацію, нібито продиктоване «стандартами НАТО», було відкликано лише після тиску громадськості та партнерів.

Проте станом на кінець листопада наглядова рада АОЗ так і не розпочала свою роботу через бюрократичні формальності. У результаті виникає ризик політично мотивованого звільнення керівниці АОЗ Марини Безрукової, відомої своєю принциповістю.

Також нереформованими залишаються спецекспортери, які займаються постачанням зброї за завищеними цінами та через посередників. Незважаючи на гучні заяви міністра, результатів щодо ліквідації корупційних схем досі не відбулось.

Конфлікти інтересів і управлінський хаос

Крім проблем у закупівлях, зазначають журналісти, у Міноборони процвітає дублювання функцій департаментів. Департамент військово-технічної політики (ДВТП) досі займається частиною оборонних угод, попри створення нових структур. При цьому на ключових посадах залишаються люди, які раніше фігурували в корупційних скандалах.

Критики міністра також звертають увагу на надмірне й сумнівне «делегування відповідальності». Більшість ключових напрямків курирує його заступник Дмитро Кліменков, близький друг і бізнес-партнер Умєрова. Це стосується закупівель, управління землями Міноборони, капітальних вкладень і роботи з держпідприємствами. Така централізація створює високі корупційні ризики.

Вплив Туреччини: виклик для міжнародної співпраці

Особливе занепокоєння викликає тісний зв’язок керівництва Міноборони з Туреччиною. Радники міністра, які не мають офіційних посад і доступу до держтаємниці, фактично впливають на стратегічні для обороноздатності країни рішення та беруть участь у міжнародних перемовинах. Журналісти повідомляють, що ці особи можуть мати російські паспорти, що ставить під сумнів їхню лояльність.

Отримані журналістами витяги з бізнес-реєстрів США, Туреччини, України, Панами, рф, Киргизстану, ПАР, Естонії, Тунісу, Канади та інших країн підтверджують (див. документи), що Снавер Сейтхалілєв, Ленур Мамбетов і Рустем Умєров протягом майже двох десятиліть є надійними бізнес-партнерами в структурах, пов’язаних із турецькими інвестиціями та впливом в Україні.

Подібна тісна співпраця України з Туреччиною у сфері виробництва зброї, зокрема спільний проект створення винищувача KAAN, також викликає занепокоєння з боку США. Вашингтон уважно стежить за турецько-російськими відносинами і висловлює недовіру до будь-яких ініціатив, що можуть поставити під загрозу їхні оборонні технології.

Як свідчить розслідування «Дзеркала тижня», діяльність Міноборони під керівництвом Умєрова супроводжується численними конфліктами інтересів, слабкою координацією та ризиком зриву реформ. На фоні війни ці проблеми можуть мати загрозливі наслідки не лише на внутрішньому рівні, а й у сфері зовнішньої політики, оскільки довіра міжнародних партнерів до українського оборонного сектору залишається критично важливою.

Саботаж і хаос у Міноборони переростають у системну проблему, яка може поставити під загрозу реалізацію стратегічних планів Зеленського, резюмують розслідувачі. Відтак країна потребує негайних і рішучих кроки для відновлення довіри як всередині країни, так і з боку західних партнерів.