Залізничний романс

Гаразд, залишимо поки в стороні традиційне – крутих кандидатів в президенти, понти Коломойського і навіть «Трампа-Путіна, що гадять в наших під’їздах». Щоб зрозуміти, чому ми все глибше занурюємося в відомий анатомічний отвір, досить просто подивитися по сторонам. Конкретний приклад феєричної неадекватності. Один з тисячі. Здавалося б, у нас не так багато галузей, які здатні сезонно оживляти внутрішній споживчий попит. Хапай і розвивай. Одна з таких галузей – літній туризм. Піщано-морський. Трохи Чорного моря (біля Одеси) і побільше моря Азовського (Бердянськ / Кирилівка / Генічеськ).

Так, сезон дуже короткий. Всього-то якихось два-три місяці. Не дуже. Не побудуєш єгипетський або турецький турконвейер. І тим не менше, по ідеї, і держава, і муніципали повинні зробити все, щоб туди ломилися люди. З табличками зазивальними уздовж доріг стояти. Пільгові тарифи, зручна інфраструктура, промо. Думаєте, ми правильно мислимо? Даремно. У нас в сфері послуг роблять тільки те, що здатне принизити споживача, створити йому нестерпні умови і таки змусити ненавидіти власну…

«Укрзалізниця», цей вічний солодкий Клондайк для бюджетних злодіїв і улюблене дітище гіперлупового міністра-резонера Омеляна, акурат напередодні короткого сезону екстрено змінює «Розклад відправлень» південних поїздів і робить його максимально незручним.

Просто убивчим з точки зору логіки. Ще раз. Не оптимізує його під потреби відпочиваючих, не запускає п’ять «Інтерсіті» на гарячих напрямках, не оновлює рухомий склад, але вбиває золотий цвях в турбізнес. Якщо ще в п’ятницю поїзди відправлялися в 8-9 вечора і прибували в ту ж Новоолексіївку (де розкішна Арабатська стрілка з дрібним пісочним морем) в 8-9 ранку, то тепер вони відправляються в самий розпал робочого дня (о 15.30) і прибувають в кінцевий пункт о четвертій ранку. Ідеально.

«Їдеш на відпочинок? З малолітніми дітьми? З купою речей? Ну так ми викинемо тебе серед ночі на полустанку. Відпочивай, урод. І дітей своїх примусь постраждати». Одеський напрямок – майже всі поїзди відправляються в 4-5 дня і прибувають в 3-4 ночі. Є, правда, поїзд для гурманів, що віддають перевагу дню, проведенному в пеклі (з 7.30 до 17.40). А в цей час дивна людина-міністр ідіотськи переказує книжки Верна.

Що це? Правильно. Вбивство власного туризму.

Заради чого? Щоб наша людина відчувала себе нікчемою і тихо згадувала про вчорашній… Крим. І якщо слідувати сьогоднішньої pr-традиції, УЗ на кожен південний поїзд, що привозить дітей в ніч, має повісити слоган «Дбаємо про людей!», а міністр зобов’язаний перерізати стрічку успішних реформ. Гаразд, ви крисите на обслуговуванні рухомих складів, пранні постільної, Дубневичі відстібають. Бог з нею, з ЗД-корупцією. Ну і брали б собі тихенько в тиші. А як домогтися тиші? Правильно. Створіть максимально зручний сервіс і не дратуйте людей. Але ж ні. Це не наш шлях. Нам потрібно і жерти, і принижувати …

Михайло Подоляк, політтехнолог