Самовбивче

Вітрина, кажете? Ага, точно. Маємо ідеальну “вітрину успіху”, професійно відпомажену записними pr-губошлепами зовні. Але всередині – суцільна гниль, труха і цинізм. Навіть там, де це категорично неможливо. Інакше держава – як ідея – мертва. Я про ветеранів АТО, якими держава часто витирає ноги і залишає їм вибір – жебрати або стрілятися… Це ж елементарно. Людина повинна бути впевнена, що якщо вона віддає державі найдорожче – кров / плоть / життя, то держава зобов’язана повернути їй сторицею. Повагою, співчуттям, комфортом. Тільки так формується справжня довіра. Інакше – суцільна цвіль.

Залишу за скобкою наше улюблене аморальне. Поки повновісних чотири роки вмирали і страждали прості смертні, держчини ужорно збагачувалися, спішно розширювали житлоплощу, перетворювали в доларових мільйонерів дружин / батьків / ескорт. Все це зрозуміло і, на жаль, традиційно…

А тепер – прагматично. Депутат-лобіст Третьяков несподівано заявляє про те, що більше 1000 ветеранів АТО закінчили життя самогубством. Шокуюче. Хоча мотивація заяви Третьякова чисто прагматична – “давайте швидше робити перевалку для бюджетних грошей у вигляді міністерства”. Але потім слово бере військовий прокурор Матіос і просто обпікає нас. “Мінімум 554 суїциди. А через зону АТО пройшло понад 326 тисяч осіб”. Неймовірна кількість людей з травмованою психікою. І трохи нижче: “на психологічну реабілітацію і соцадаптацію виділено всього 109 млн грн.” На всіх 326 тисяч осіб. Порівняємо, до речі, з 2-х мільярдною “курячою дотацією для Косюка”, люб’язно протиснутою самим прем’єром, щоб зрозуміти пріоритети нинішньої держави…

“Але, – продовжує Матіос, – навіть ці гроші НЕ витрачаються. Через відсутність нормативної бази і фахівців”. Ще раз – навіть виділені гроші не використовуються на реабілітацію. Тому що… Тому що 4 роки війни мало для розробки нормативів. І тому що Мінсоцполітики байдуже. Плювати їм на всю цю військову спадщину у вигляді масового посттравматичного розладу. Може, поговоримо про профкомпетенціі двох любителів давати епічні коментарі крізь пухкі губи – міністра Реви і віце-прем’єра Розенко? Втім, навіщо? Слова – ніщо. А ось 554 іменних позови від потерпілих сімей до Розенко / Реви (аж до ЄСПЛ) за їх бездіяльність, що призвела до фатального – дієво…

Хочете зрозуміти звідки ростуть ноги у ненависті і низькі рейтинги? А саме звідси. Ще більше нічого не робіть. І ще більше хваліть себе.

Але головне – відповідальність не забудьте з себе зняти, заявивши, що винні самі самогубці. Стоп. Адже ми зробили Мінветеранов під людину Третьякова. Навіщо, правда, нам міністерство, якщо навіть зараз, маючи гроші, ніхто нічого не робить? Або додатковий бюрократ відразу все вирішить? Але можна б і з Мін погодитися, якби його очолила людина з кришталевою репутацією. Але ж ні. І цю ідею виваляли в ганебному лайні. Так все-таки: чого чекаємо в фіналі?..

Михайло Подоляк, політтехнолог