Герої не вмирають

Двадцять шостого квітня 1986 року о 1 годині 24 хвилини сталася жахлива трагедія на четвертому блоці Чорнобильської АЕС.

Чи випадковою була катастрофа на Чорнобильській АЕС?

Давайте складемо історичну довідку аварій в Радянському Союзі і переконаємося, що аварії на ядерних реакторах почалися відразу після їхньої появи.

У Радянському Союзі:

– 7 травня 1966 року – аварія на АЕС в місті Мелекессі;

– 1964-1979 роки, протягом п’ятнадцяти років аварії на першому блоці Білоярської АЕС;

– 7 січня 1974 року – аварія на першому блоці Ленінградської АЕС;

– 6 лютого 1974 року – аварія на першому блоці Ленінградської АЕС;

– жовтень 1975 року – аварія на першому блоці Ленінградської АЕС;

– 1977 року – аварія на другому блоці Білоярської АЕС;

– 31 грудня 1978 року – згорів другий блок Білоярської АЕС;

– вересень 1982 року – аварія на першому блоці Чорнобильської АЕС;

– жовтень 1982 року – аварія на першому блоці Вірменської АЕС;

– 27 червеня 1985 року – аварія на першому блоці Балаковської АЕС.

Всі ці аварії залишалися поза гласності за винятком аварії на першому блоці Вірменської та Чорнобильської АЕС. Аварії на цих станціях ховалися навіть від працівників АЕС.

Чорнобильська катастрофа гірше Хіросіми. Там одна бомба, а тут радіоактивних речовин викинуто в десять разів більше і плюс ще півтонни плутонію. Реактор Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу п’ятдесят тонн палива з довгоживучими радіонуклідами, тобто десять хіросімських бомб, плюс сімдесят тонн радіоактивного графіту, що осів в районі аварійного енергоблоку.

Після аварії на станції багато її працівників показали чудеса героїзму і безстрашності. Вони гідні вічної пам’яті і поклоніння.

Поховані наші герої в Москві на Митинському кладовищі. На цьому кладовищі двадцять шість могил героїв-чорнобильців. На могильних плитах викарбувані золоті зірки. Тут спочивають: Правик, Кібенок, Ігнатенко, Ващук, Тіщіра, Титенок. У двадцяти інших – оператори четвертого енергоблоку, електрики, турбіністи, наладчики, дві жінки Лузганова і Іваненко, працівниці воєнізованої охорони. В інших могилах теж справжні герої, чия мужність врятувала станцію. Це Вершинін, Новик, Бражник, Перчук – машиністи турбінного залу, які погасили пожежу зсередини.

Не знаю, чи представлені ці герої до нагород, але вони справжні герої, які віддали свої життя. Гідні нагород і багато інших, які врятували тисячі і тисячі людських життів.

Слід нагадати, що матеріали щодо нагородження атомних операторів, і живих, і загиблих, готувалися під завісою таємного умовчання.

Давайте зараз про це нагадувати людям – хто врятував станцію і кого ми незаслужено забули, обійшли героїв нагородами.

У день страшної трагедії, 26 квітня 2018 року пропоную провести акцію Пам’яті героїв в навчальних закладах.

Вшанувати пам’ять загиблих чорнобильців хвилиною мовчання. У кожній квартирі поставимо запалені свічки. Схилімо голови перед ними – Героями Чорнобиля.

Перефразовуючи вірші Бориса Сиротіна, свій матеріал закінчу такими словами:

Я свечу поднимаю прозрачного воска,

Я свечу зажигаю ясно и просто,

И из тьмы выступают любимые лица,

Чтобы в памяти силой свечи воплотиться.

Журналіст Павло Іллюша

18.04.2018 року