Головний ворог української влади
Тривала епічна “війна” з громадськими антикорупціонерами – ідеальний приклад неправильної оцінки вихідної задачі і подальшого комообразного зростання проблем для гостопів. Простіше: це історія про майстрів самоприниження, самознищення і самобичування… Здавалося б, живе собі якась усталена група “борців з корупцією”, роками сидить в популярній ніші теоретичних розробок. Зрозуміло, з точки зору влади, яка воліла б розглядати державу як спосіб отримання неконкурентних переваг і поліпшення особистого забезпечення, вони приносять шкоду. Перш за все тим, що вбивають “злодійську тишу” – іноді дають інтерв’ю в західній пресі, беруть участь в європарламентських слуханнях, готують якісь звіти. Загалом, ведуть стандартну пропагандистську роботу. І що потрібно було робити? Ігнорувати “тут” і професійно контрпрацювати “там”. На кожну конференцію – своя антиконференція. Талановиті райтери, багатомовні спікери, забійні тези, барвисті брошури “про успіхи” – коротше все те показне, що люто обожнює Захід. На цей наш тягништовхай всі б дивилися байдуже… Але “талановиті хлопці” вибирають ідеально неправильний сценарій. Забезпечуючи максимальну накрутку репутації антикорупціонерам, перетворюючи їх в смертних ворогів і запускаючи многоресурсний trolling. Виглядає це забавно. Нібито “сильна та успішна держава” вусмерть боїться карликів і смертно з ними рубиться…
І що в результаті? Все як завжди… Сильне роздратування західних партнерів. Вони геть не розуміють: чому держава знову нехтує громадянським суспільством?.. Лихо надутий “міхур впливу” з самих антикорупціонерів. Держава різко наростила їм репутаційну цінність. Мудро… Суспільству спробували згодувати ілюзію, що варто тільки усунути громадських антикорупціонерів і чиновник перестане жерти бюджет. Це не жарт. Хлопці серйозно збираються продати нам ідею про те, що прибравши антікорупціонера Х. чиновник У. перестане будувати гігантські будинки, записувати на родичів багатомільйонні статки і купувати десятки Bently / Ferrari?.. Тим більше, що на “боротьбу з головним злом” мобілізовані всі пропагандистські ресурси держави. Нескінченні особисті образи, згадуваний майновий тролінг, побиття “деклараціями”. Всі ключові спікери влади “охрючітельно” пасуться в цій темі. Зрозуміло, що ресурсів на контрпропаганду інших антивладних груп, включаючи тих же росіян, просто немає. Чи буде “боротьба з антикорупцією” головним змістом виборчої кампанії правлячої коаліції? Безглуздо? Так. Але поки не покидає відчуття, що саме цей абсурд і спробують продати як базовий зміст політики… Ну і риторичне. Треба мати просто неймовірне стратегічне мислення, щоб розробити настільки витончену пастку для себе…
Михайло Подоляк, політтехнолог