Ознаки глибокої соціальної шизофренії

Іронія і тільки іронія. Іноді в спеціальних лікувальних установах трапляються внутрішні конфлікти, і певна частина найбільш жвавих пацієнтів тимчасово переодягаються в дизайнерські лікарські балахони. Це погано, але не смертельно. Єдине, що все-таки не можна всерйоз очікувати від «наполеончиків і геростратів» із золотими табличками «міністр» на грудях – серйозних знань, навичок і успішного реформування.

Можна, звичайно, продовжувати всерйоз шукати «політологічні» точки опори і позначати можливі вектори руху. НАТО? Лоукости як цвяхи в «русскій мір»? Польські полуничні плантації? Але насправді, нинішня стратегія проста як дві стерті копійки або два пальці, змочені вонючою рідиною: «день протриматися, щоб вночі переділити і винести».

Усе, що сьогодні відбувається в кабінетах, на вулицях і в телестудіях – це не про інноваційні технології, глобальну конкуренцію, адекватність і XXI століття. Це виключно про життя в класичній психіатричній лікарні. Перше: вже заявляються кандидати в президенти. Залишу за дужками великих класиків. Чого варті тільки клоунади вибухової Савченко, ковдри Насірова, а до цього Зеленського з Вакарчуком? Залишилося додати в цей кафка-вінегрет Медведчука і якогось Семенченка. Друге: власне «якість» нинішнього складу парламенту. Ці неймовірно «розумні обличчя» з рясним словниковим запасом і добре розвиненими рефлексами. А це ж кращі з нас. Третє: Кабмін, який відбирають за геніальними рецептами фільму «Тупий і ще тупіший». Це зовсім не образа, а тільки повага до людей, які вміють з такою помпою відкривати туалети на Великих окружних. Міністри з світоглядом провінційних містечок. Але з дуже роздутим гопо-Его. Четверте: нескінченні ініціативи з будівництва new-Васюків. Маючи ресурсів і розуму на копійку, хлопці генерують глобальні плани польоту на Місяць. Нічим не підкріплені амбіції – класична ознака дрібних жлобів. П’яте: чорно-білий світ в медіа і прості пояснення. У класичній стилістиці – «хто не з нами, той ворог». Будемо обговорювати? Шосте: суспільство, яке змушене шукати захисту не у силовиків, а у приватних парамлітарі. Тому що силовик – може тільки віджати.

Усе це ознаки глибокої соціальної шизофренії, коли матриця державності вже майже відсутня. Реальних рішень немає, а тільки гонка абсурдних ініціатив. І що в результаті пропонує сьогоднішня держава обивателю? Плати, тому що ми хочемо жерти? Перерізання pr-стрічки? Ага. А в якості десерту – «війну з внутрішнім ворогом». Зрозуміло, є спокуса назвати цей психіатричний спектакль ретельно продуманою постановкою, що дозволяє маскувати щось злодійське. Але річ у тому, що маскувати можуть тільки розумники, які начиталися в дитинстві якогось Макіавеллі. Ну і де сьогодні такі? Нинішні щиро живуть польотами на Місяць. І це зовсім не гра. Це психіатрична азбука.

Михайло Подоляк, блогер

Оригінал