Купуйте «ярлики на князювання», вже недорого

Чергові «психіатричні» обшуки. Цього разу в Одесі. Геннадій Труханов абсолютно щиро вважав себе одноосібним господарем Одеси і регіону в цілому. Він вижив у важких розмазних 2014-2015, задорого викупив собі «ярлик на князювання» і став, нарешті, ключовим регіональним розпорядником, без чийого дозволу навіть стратегічні мухи не можуть самостійно літати.

І ось він отримує надзвичайно дзвінкий ляпас у вигляді принизливих обшукних процедур в робочому кабінеті і навіть в особистому помешканні. Треба визнати, що набушники – ці злегка хамські і зовсім немилосердні хлопці – явно вміють проводити відповідну психологічну роботу. Причина обшуків скромна і традиційна – «привласнення бюджетних грошей» і зловживання при приватизації одеського аеропорту. Насправді, все куди складніше.

Найхитріший Леонід Данилович Кучма залишив нам у «вічне користування» дуже цинічну, але по-злодійськи «справедливу» систему. Ти хочеш придбати «право на князювання»? Ідеш в красиву будівлю, проходиш співбесіду, показуєш зуби, руки, ноги, кланяєшся, узгоджувати, сплачуєш одноразове і отримуєш рознарядку на майбутні тіньові виплати. Наскільки я розумію, в неформальних спецвідділах АП або Кабміну є навіть стабільний прайс. Тобі гарантують кар’єрні і ресурсні можливості. Натомість ти платиш мзду, зберігаєш лояльність і в потрібний момент забезпечуєш політрезультат або масовку на відкритті якогось об’єкта.

Кожен новий владний заклик, що заходив до кабінетів, коридорів, опочивальні Леоніда Даниловича, стоїчно відтворював саме цю простеньку матрицю. «Ми – боги, вирішуємо в тиші і затишку кому і що нарізати в цій країні. Ви – ті, що вертикальні або галузеві – мовчки платите десятину або третину ». Стійка, треба визнати, система – в ній таки були свої «сірі правила». Заплатив-отримав.

І ось вже не поталанило нинішнім продавцям ярликів. Хтось із них по дурості погодився на проект під назвою НАБУ. І що робить НАБУ? Нічого і все відразу. Кострубато, невміло, ковбойські, часто порушуючи навіть елементарне, забуваючи процедуру і майже ніколи не закінчуючи розпочате. Проте, набушники неусвідомлено, але б’ють в серцевину системи. Вони позбавляють її корупційно-тіньової стійкості. Ламають домовленості. І вся нинішня еліта задається тепер питанням: «Ось ми платимо чималі суми, але ніхто не гарантує нам тривалість« харчових процедур».Тобто хлопці звично вкладаються в скупку розпорядчих повноважень, а потім потрапляють під розробку «відморожених» (нехай і непрофі) антикорупціонерів.

Труханов – всього лише один з переліку тих, кого дивує неможливість київських «гарантів» гарантувати їм недоторканність жратвових місць. Насіров, Мартиненко, Онищенко, Коломойський, Ахметов і навіть сам Арсеній Петрович. Сотні великих і малих чинів неодмінно дивляться зараз на всі боки: як же так? Ми ж купуємо собі ярлики, а потім зграя бігає і жере нас?

Михайло Подоляк, політтехнолог