Мінус Порошенко: США здійснюють план м’якого усунення президента України

Позиції Петра Порошенко, який контролює суди, прокуратуру, Кабмін, ситуативну парламентську більшість і більшу частину силових органів, сильні так само, як і у Віктора Януковича в 2013 році. Однак події з проривом Михайла Саакашвілі в Україну показали, що Порошенко, як і раніше, не узгоджений у Вашингтоні на свій другий термін. Більш того, розвиток ситуації показує, що американці вирішили міняти Порошенка в 2019 році

Парад розчарувань

Особливість правління Петра Порошенка в тому, що за три з половиною роки він встиг розчарувати не тільки переважну більшість українців, але і зовнішніх кураторів України. І мова не йде тільки про горезвісну корупцію, яка в найближчому оточенні Порошенка давно вже створила свою Сім’ю, яка нічим за масштабами не поступається аналогічній групі часів Януковича. Україна за весь цей час практично не провела жодної структурної реформи, заради яких Захід і виділяє країні мільярдні кредити.

Крім цього, Порошенко так і не допустив транснаціональні корпорації (ТНК) до масової приватизації в Україні. А саме це було однією з базових задач, поставлених перед Порошенком в 2014 році у Вашингтоні. Ліквідація олігархічного капіталу в Україні та допуск на внутрішній ринок ТНК, що свого часу було зроблено в інших країнах Східної Європи. Замість цього Порошенко організував стратегічний союз з Рінатом Ахметовим, а сам став першим олігархом в країні.

Одночасно Порошенко остаточно занапастив всі прагнення американців організувати в Україні антикорупційні суди. На конференції YES Порошенко, відповідаючи на запитання журналіста про створення антикорупційних судів, заявив наступне: «Може бути в 2019 або 2020 році створено антикорупційний суд».

Це означає, що до президентських виборів 2019 року Банкова це питання навіть не буде імітувати. Адже в технологічному плані антикорупційний суд, за задумом, був саме тією вуздечкою, яка дозволяла Вашингтону контролювати українську владу.

По суті, Петро Порошенко пропонує Заходу і конкретно США спонсорувати його правління тільки тому, що воно ґрунтується на жорсткій антиросійській риториці. Але, по-перше, антиросійськість в українських реаліях – явище точно не унікальне. Антиросійськими з таким же успіхом можуть бути і Садовий, і Вакарчук, і Наливайченко, і та ж Тимошенко, але при цьому дотримуючись початкових домовленостей з Вашингтоном. А по-друге, якщо дивитися на торгові показники російсько-українських відносин, то політику Порошенка зовсім вже антиросійською назвати досить складно. Росія, як і раніше, залишається головним торговельним партнером, головним міжнародним інвестором, а також головним контролером банківського сектору України.

Таран Саакашвілі

Якщо теоретично ще можна припустити, що Саакашвілі потрапив в Україну без зовнішньої підтримки (хоча позиція польської влади говорить про зворотне), то подальше перебування екс-президента в Грузії без явного американського покровительства вже є неможливим.

Нагадаємо, спецпредставник США по Україні Курт Волкер і Мін’юст США в унісон заявили, що справа Саакашвілі має розглядатися виключно в судовому порядку. Перекладаючи з дипломатичної, американці прямо заборонили Києву заарештовувати, а тим більше, кудись депортувати Саакашвілі. Хоча найпростіше було б, особливо після порушення режиму перетину кордону, посадити Саакашвілі в літак і відіслати в ту ж Варшаву.

Але українська влада не тільки цього не зробила, а змушена спостерігати за вояжем Саакашвілі і його прихильників містами України. А по-справжньому розгойдування розпочнеться 19 вересня в Києві, куди Саакашвілі оголосив про свій намір приїхати на акції протесту. До цього ж часу опозиційні фракції мають намір прийняти постанову про проведення дострокових президентських і парламентських виборів.

Формально, Саакашвілі в Києві «передасть претензії людей в регіонах» владі. Реально ж ситуація буде корелюватися в залежності від масовки і ступеню протистояння влади. Базова мета – розгойдати ситуацію під тиском народного протесту і змусити Порошенка піти на компроміс і оголосити дострокові парламентські вибори.

Проміжна – Порошенко з одного боку, і Саакашвілі з Тимошенко з іншого, промацають ступінь залучення і реакцію американців. Нагадаємо, Порошенко позбавив Саакашвілі громадянства, коли той був у США. І Саакашвілі прорвався назад в Україну саме в той день, коли Порошенко знаходився в США.

Характерно, що на боці Саакашвілі працюють і з зовсім несподіваної сторони. Ось характерне повідомлення, поширене прес-службою Віктора Медведчука від 13 вересня. «Але в тому, що виродком він так і залишився, я переконався спостерігаючи за тим, як Саакашвілі втоптує в бруд закони і національну гідність необачно прихистившої його України», – пише Медведчук.

На перший погляд, немає нічого дивного в тому, що кум і друг Володимира Путіна пише негативні пасквілі на Саакашвілі. Але тут є кілька нюансів. По-перше, Медведчук зухвало грубий, що для нього нехарактерно. Раніше Медведчук ніколи не дозволяв собі ображати опонентів, а тут прямо називає виродком. А по-друге, важливо зрозуміти, для кого цей месидж в принципі адресований. «Ватна» аудиторія, на полі якої і годується Медведчук, особливої різниці між Порошенком і Саакашвілі не бачить. А тому Медведчук, прямо ображаючи Саакашвілі, нічого нового своїм прихильникам не несе.

Тут слід враховувати як раз інший момент. Саме ім’я Медведчука вкрай токсичне в майданно-патріотичному середовищі, до якого належать і Порошенко, і Тимошенко, і сам Саакашвілі. І коли персонаж з бекграундом Медведчука когось із цієї тусовки називає виродком, у відповідному електоральному середовищі це сприйматиметься радше, як похвала. «Ага, Медведчук стікає отрутою через Саакашвілі, значить грузин все робить правильно, раз так дістав путінського кума». Приблизно так сприймається в майданному середовищі посил Медведчука.

Все це говорить про те, що проти Порошенка починають консолідовано грати не тільки американці, але і росіяни. Про це ж свідчать і певні зрушення по Донбасу, зокрема, зі зміною позиції Росії щодо введення в регіон військ ООН.

Як будуть розвиватися події, ми зможемо побачити вже найближчим часом. Але контури загального програмного плану вже видно:

– розгойдування ситуації в Києві через масові акції протесту;

– проведення дострокових парламентських виборів (швидше за все, весна 2018 року);

– реінтеграція Донбасу через відповідні закони, прийняті вже новим складом парламенту;

– проведення президентських виборів з урахуванням інтересів «великої угоди» між Росією і США.

У всьому цьому процесі Петро Порошенко виявляється зайвою фігурою. Однак ресурсна база у президента зараз така, що він може дозволити собі протистояти зовнішньому тиску, включаючи і американський.

Андрій Петров