Симулякр еміграції

Завдяки креативникам при владі та просто безглуздим ми живемо в світі фейків, імітацій і провокацій. І це, чесно кажучи, вже починає підгружати.

То Надію всі дружно обговорюємо, то Віктора, то Антона. То трампову інавгурацію, то мовну українізацію, то тепер катастрофічну еміграцію.

Так, є такий симптом – їде працездатне населення. А що ж ви хотіли?

Нагальна тема війни і миру – не вирішується. Податковий тиск не зменшується. Тіньове оподаткування у вигляді корупції лише зростає. І горезвісний безвіз щороку дедалі ближчий і ближчий – до Білорусі, але не до України. Список може продовжити кожен. Але це все, виявляється, не проблеми, а ось закономірна еміграція з місцевості, погано пристосованої для життя – це жахлива проблема!

Людські спільноти, між іншим, схожі на в’язкоплинні рідини. Які, нехай повільно і з фазовими переходами, але переміщаються з зон із високим (соціальним) тиском до зон із низьким тиском. І назад при створенні відповідних умов.

Нещодавно я опублікував на «Хвилі» статтю з переліком якостей національного лідера. З деякими застереженнями їх можна застосувати і до національної еліти.

Так ось, ті, хто їдуть з України в пошуках кращого життя, або не мають першої та основної якості – патріотизму. А отже, вони нам і даром не потрібні. Або вони охоче повернуться, щойно тут з’являться хоч якісь обнадійливі перспективи. Збагачені закордонним досвідом і зв’язками.

Тож на провокації не ведемося, боремося за очищення й оновлення країни через новий Суспільний договір. І все буде правильно.

Олександр Кочетков, політолог

Фото Reuters