На тлі заяв США про посилення впливу в чорноморському регіоні, Україна має форсувати вступ до НАТО
Завершення війни у Нагірному Карабаху посилило позиції Російської Федерації в регіоні. США і країни НАТО намагатимуться розширити співпрацю з Грузією, Вірменією, Азербайджаном і Туреччиною, аби остаточно не втратити домінування на Кавказі. Україна має скористатися цією ситуацією – створити військово-політичний блок з дружніми країнами регіону і домогтися повноцінного членства в НАТО.
Переконаний, що останні заяви екс-командуючого сухопутними військами США у Європі Бена Годжеса, свідчать про зміну позиції Вашингтона щодо ролі пострадянських держав та їхніх можливостей вступу до Північноатлантичного Альянсу (НАТО) на фоні втрати позицій США у регіоні Нагірного Карабаху.
Нагадаю, екс-командуючий сухопутними військами США в Європі Бен Годжес заявив, що Захід поступився Кремлю ініціативою в Нагірному Карабасі. За його словами, це сталося через нездатність США впевнено й послідовно конкурувати у регіоні Чорного моря та на Південному Кавказі. Він зазначив, що «для США і Європи залишатися збоку – більше не є життєздатним варіантом». Саме тому екс-командувач пропонує своїй країні зміцнювати відносини з Вірменією, Грузією, Туреччиною і Грецією.
Водночас, Годжес підкреслив, що США повинні надіслати Грузії запрошення негайно приєднатися до НАТО. На його думку, ці заходи відверто натякнуть Кремлю, що регіон Кавказу – Чорного моря стратегічно важливий для США.
На мою думку, генерал-лейтенант наголосив на необхідності розширення співпраці США та інших країн-членів НАТО, з країнами Закавказького регіону – Грузією та Вірменією, через втрату домінування Сполученими Штатами на Кавказі. Тому Україна має обов’язково скористатися цим моментом.
Заяви деяких експертів про те, що вірмено-азербайджанський конфлікт призвів до послаблення Росії у регіоні, не мають під собою жодного підґрунтя. Навпаки, Кремль отримав додаткові бонуси у вигляді військової присутності на території Азербайджану. Мається на увазі не лише невизнана Республіка Арцах, а і Нахічевань, чого раніше не можна було припустити навіть теоретично.
10 листопада прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян підписав спільну заяву з президентами Азербайджану та Росії про припинення війни у Нагірному Карабасі. В результаті бойових дій, з 27 вересня у регіоні загинули понад 2300 військових Вірменії.
Росія відправила у регіон своїх військових в статусі миротворчої місії. Основу контингенту складуть підрозділи 15-ї окремої мотострілкової бригади Центрального військового округу. При цьому російські «миротворці» увійшли до Арцаху, маючи на озброєнні установки залпового вогню «Град» і танки. Хоча за домовленостями з Азербайджаном, їм дозволялася лише стрілецька зброя і БТРи.
Розуміючи, що йдеться про розширення російської військової компоненти, Сполучені Штати змушені відреагувати створенням т.зв. «поясу безпеки», куди будуть входити орієнтовані на США країни Закавказзя, передусім Грузія та Вірменія. Адже не випадково сьогодні Вірменію почали розглядати, як ключового партнера, згадавши, що Нікол Пашинян таки проєвропейськи налаштований політик. Найголовніше у цій ситуації те, що одним з цих гравців може стати Україна.
У цьому контексті нагадаю заяву начальника Генштабу ЗСУ Руслана Хомчака про неможливість силового звільнення окупованих територій Донбасу. Хомчак зазначив, що ЗСУ вперлися у конгломерацію промислових міст з великою кількістю цивільного населення і це не дозволяє звільнити ці території воєнним шляхом. Тобто, проведення на Донбасі військової операції за зразком звільнення територій Азербайджану в Нагірному Карабасі,на думку Хомчака, неможливе.
З огляду на це, на перший план виходить питання щодо можливості отримання Києвом певних гарантій щодо територіальної цілісності. Йдеться, передусім, про можливість вступу України в НАТО попри наявність локального воєнного конфлікту.
Для України це єдина можливість протистояти збройній агресії Росії. Хомчак сором’язливо не хоче визнавати головну причину – Україна не в змозі самостійно завершити воєнний конфлікт з РФ. Відповідно, якщо Україна все ж таки здобуде членство в НАТО, буде задіяна Стаття 5 Статуту Північноатлантичного Альянсу щодо колективної безпеки і колективної відповідальності внаслідок збройної агресії щодо одного з членів НАТО. Таким чином, Україна отримає певні гарантії державного суверенітету.
Сьогодні відбувається провал Мінських домовленостей і блокування переговорів. Це свідчить про те, що Кремль не піде на жодні поступки і буде далі проштовхувати план конфедералізації України, як механізму врегулювання на Сході. Навіть не федералізацію. Якщо цей план реалізується, країна опиниться фактично «в лещатах» РФ. Тому Україна обов’язково має скористатися розширенням партнерських відносин з країнами НАТО в аспекті військово-технічної співпраці й домогтися вже не Плану дій щодо членства, а безпосереднього вступу до Альянсу. Всі зусилля української дипломатії мають бути направлені саме на досягнення цієї мети.
В цьому контексті, Україні слід відкинути тези про можливість проведення референдуму щодо вступу в НАТО. Нагадаю, що в Конституції закріплено курс на членство в Альянсі, й офіційний Київ повинен максимально скористатися можливостями актуальної політичної кон’юнктури.
Політична кон’юнктура сьогодні полягає в тому, що Сполучені Штати опинилися перед фактом розширення військових сфер впливу з боку Російської Федерації. Йдеться, передусім, навіть не про сам Арцах, а про можливість виходу РФ безпосередньо на кордони стратегічних інтересів США – встановлення тотального контролю над регіоном Кавказу і чорноморського узбережжя. Тож Україні слід посилити співпрацю з країнами цього регіону, передусім з Грузією та Вірменією, і намагатися сформувати військово-політичний блок з дружніх для себе країн. Це завадить Росії зайняти панівне становище в акваторії Чорного моря.
Переконаний, що новообраний президент США Джо Байден найближчим часом буде змушений рахуватися із загрозою воєнного конфлікту в центрі Європи, що може вибухнути через загострення бойових дій на Сході і перерости у широкомасштабну війну з РФ, зокрема, і в Чорному морі з території незаконно анексованого Криму. З огляду на це, переконаний, що українська сторона буде вимушена запропонувати своє власне бачення розвитку ситуації, і дати Білому дому та західним партнерам чіткий сигнал про готовність країни вступити до НАТО.
Автор: Дмитро Снєгирьов, історик, співголова Громадської ініціативи "Права Справа", спеціально для Politeka