Посвідчення УБД можна видати всім мешканцям Маріуполя

Зараз нами один підполковник займається – молодший за мене, але старого гарту. Вчить нас загальновійськових премудростей. Наші пацанята якось бунтувати намагалися, мовляв, «нас «Альфа» вчила», «ми воїни!», «Ми і так все вміємо».

По-перше, вони насправді не знають, хто нас учив – «Альфа» чи «Дельта». По-друге – я, наприклад, на будь-яких заняттях намагаюся тихіше сидіти, а на деяких навіть приховую, що я офіцер, щоби мене інструктори не попросили звільнити приміщення в зв’язку з тим, що заняття для сержантів. Я сержантом став 24 роки тому, але мене багато чого з того, що працює на полі бою зараз, не вчили. Тому намагаюся мовчати і слухати, слухати і мовчати…

Коли «учні «Альфи», не поцілюючи в мішень, кажуть що у них автомат “не такий» – не налаштований до нормального бою (не пристріляний) або патрони «не того калібру», цей підполковник бере їхню зброю і снайперски потрапляє в мішень, стріляючи старим архаїчним способом і з будь-якого положення!

Це я до того, що «я воював!» Для мене взагалі це не показник рівня підготовки бійця, а «Посвідчення учасника бойовий дій» – в світлі останніх уявлень, можна, на мій погляд, сміливо видавати всім жителям того ж Маріуполя, бо вони мешкають у зоні АТО, як і бійці, що отримали  УБД тільки за те, що останній рік вони провели в Маріуполі й без виїзду на передову. Є і такі, так (.

До речі, один із скоростиглих “учнів “Альфи” якось заявив на закид в неадекватності його дій як для служивої людини: “Я не солдат – я воїн”!

Патент!) Фраза “я не солдат – я воїн!” – це триндець триндецький!) Це той, хто має грізний вигляд, але не прибирає за собою в туалеті. Бо унітазні йоржики нижчі за його гідність…