Путь к унижению, нищете открыт

Що крім страждання?

Крім страждання що?!

Л. Костенко

За час правління Ст. Зеленського і його «слуг» сказано, написано стільки сумного про сьогодення, що далі, здається, нікуди. Люди починають міркувати про те, чому при владі Ст. Зеленського розвалюються всі інститути влади, які при самому розвиненому уяві важко назвати демократичним. А почавши міркувати, приходять до висновку про серйозне захворювання всього суспільного організму, набагато серйозніше, ніж ще зовсім недавно здавалося. І починаємо усвідомлювати, які труднощі і духовне оновлення народові доведеться пережити.

Але будь-яка недуга має свої витоки, і саме зараз давайте перегорнемо історію хвороби влади і зупинимося на деяких її сторінках.

Від цієї зеленої хвороби:

країна може втратити суверенітет України;

- корупція в країні діє від народження і до тризни;

- людина відокремлена від держави і влади;

- Конституція для Ст. Зеленського є антуражем державності;

- зовнішнє управління країною зашкалює до межі;

- реформи, проведені П. Порошенко і Ст. Зеленським, спрямовані на знищення свого українського народу.

Дото автор судової, медичної, пенсійної, освітньої, адміністративної реформи? В якій країні їх готували і яка їхня кінцева мета?

Зараз команда президента готує скорочення районів. Куди підуть працювати лікарі, вчителі, юристи, управлінці, працівники культури. Може в ігровий бізнес або поповнять команду «Квартал 95».

Людей цікавить, чому президент і його «слуги» привели країну за рік до такої катастрофи? Чому їх політика обернулася таким цинізмом, таким розривом. З елементарним уявленням про добро і зло, яких країна досі не знала.

Помилкова політика «слуг» цілий рік розчищала дорогу своєму цареві. Вона переконувала які бояри навколо погані. Він добрий, справедливий. Вони намагалися довести і переконати, щоб він став уособленням вищої правди. Не вийшло! Брехня, непрофесіоналізм царя розповзається вшир і проникає вглиб.

найстрашніше в тому, що багато «слуги» можуть сьогодні вважати щось абсурдом, а завтра нормою і навпаки. Це якесь «вагітний лицемірство».

Депутати опозиції закликають «слуг» зупинитися, не переходити межу, що відокремлює розум від божевілля, але їх голоси тонуть в зеленому вирі. Якщо «слуги» у парламенті володіють монополією на владу, допускають придушення меншості, то вони відкривають дорогу особистої диктатури президента.

Придушення меншості початок кінця демократії. Кінець демократії − початок тиранії.

Я чую увертюру

апокаліпсису.

Л. Костенко

Українська Журналіст Павло Іллюша