Страна на распутье
Хіба ти не бачиш,
Хіба ти не чуєш, людського плачу?
Т. Шевченка
Як страшно все, як дико! Господи, Боже! Де, та й як ці роки прожити? За що український народ повинен стояти при владі Ст. Зеленського. «Слуги народу» своїми діями осквернили пречисте слово депутат, міністр, чиновник. Вони піддають глибокої ерозії цінності та ідеали демократичного суспільства, в яке вірять наші люди.
Минув рік правління країною Ст. Зеленським. І що ми побачили? Президент всіх українців зробив багатшими і вільними у своєму рабстві.
Мрію українського народу і свої передвиборчі обіцянки про соціальної справедливості, зростання зарплат, пенсій, низьких тарифах В.Зеленський поховав на тому місці, де розгулює МВФ, віє хуртовина, страх, горе, корупція, свавілля силовиків, лицемірство, брехня і смерть.
Головної мети Ст. Зеленський домігся, щоб люди опинилися на «нашій не своїй землі». Виникає питання. Читав президент основний Закон країни Конституцію України? Думаю, що ні. Так, тепер це вже не важливо. Люди втратили надію і віру в цю владу.
Якщо ми розширимо коло наших спостережень, ми побачимо, що при Ст. Зеленском стрімко руйнується економіка, медицина, наука, освіта, знищується малий та середній бізнес. На догоду МВФ у країні знищена банківська система.
Якщо влада буде рухатися в такому турборежимі, то скоро буде рівність загальної злиднів, невігластва, дикості і свободою вмирати з голоду. Влада Ст. Зеленського з допомогою єрмаков, герусов, разумковых, стефанчуков, гетьманцевых, сольских, довго залишалися в тіні, непоміченими за розумними фігурами своїх попередників руйнують вщент фундамент країни, руйнуючи те, що українські патріоти придбали за багато років боротьби за незалежність країни. А далі що? Яку життя обіцяє і готує президент для народу? Вночі розпродати по частинах України:
- так, як продали землю;
- зруйнували банківську систему;
- прийняти принизливе трудове законодавство;
- ліквідувати профспілки;
- закрити лікарні, школи.
До якоїсь омріяної мети ведете свій народ Володимир Олександрович?
Люди мріють про Заході, а ви обрали іншу країну. Народ багато років ніс туди печаль свою. Залиште чужий умисел – він дуже жорстокий. Займайтеся своєю справою. Сумно? Гірко? Невже ми будемо горювати, на цей сором дивитися?
P. S. Який слабкий голос нашої опозиції в парламенті. Чоловіки! Чи є ви в парламенті? Налягайте на цих «слуг» і «соросят» ззаду, там вони слабкіше. Це дуже сумна істина нашої влади, та загублена на шляхах української історії.
Моя Україно! За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш?
Український журналіст Павло Іллюша