Я хочу бачити Єфремова в черзі за баландою

2. Показати прихильникам сепаратистів, “русского міра”, “ЛДНР”, що сепаратизм в Україні – тяжкий злочин і за цю хрінь можна всерйоз і надовго загриміти в тюрму. Перспектива проміняти старий засмальцьований диван на двоярусне ліжко, а комфортний інтернет на древній томик Толстого в тюремній бібліотеці – не дуже радісні перспективи навіть для безнадійних верств населення.

3. Амбіції Єфремова, його кураторство “русской весны” на Луганщині, його колишні працівники, які поставали “міністрами ЛНР”, – принесли чимало горя для тих, хто змушений був залишити рідні домівки. Ще більше для тих, хто пішов відвойовувати ці краї у кадирівців, російських десантників, але поклав голову на тій незнайомій землі.

За злочин має бути кара. За такий тяжкий, як сепаратизм і допомога окупанту, – особливо.

4. За два з половиною роки війни на Донбасі люди втомилися чекати покарання для її організаторів, вбивць, ліпших друзів Путіна. Люди хочуть бачити конкретних осіб, які понесуть покарання, котрих вони проклинатимуть до сьомого коліна. Без цього будуть образи та переведення стрілок на ГПУ, МВС, СБУ, суди, президента, які палець об палець не вдарили, аби вчинити правосуддя. “Безхребетність”, “нерішучість” – ті ярлики, яких треба позбавлятись тут і зараз, інакше на невдоволенні населення вдало зіграють реваншисти, популісти і нова каста – антикорупціонери Григоришина.

5. Повернути якусь мінімальну віру в інститути влади. Заткнути пельки тим, хто постійно дорікає, що “ваш Майдан был зря”, “чем эти лучше Януковича”.

Це дуже важливо навыть не так для влади, як для громадян – що мають мобілізуватися і гуртуватися перед лицем нікуди не зникаючої військової агресії Росіі.