Михайло Подоляк: “Україна, на жаль, країна приголомшливих можливостей, які вбиваються злісними сільськими злодіями”
дитячі казки про незалежність) …
Країна наша … казка. Тут можливі всі історії чортових Попелюшок відразу. І не тільки Попелюшок, а всіх тих, хто чекає крутих “вирішувачів” (вчорашніх – принців) на білих конях. «Зараз прийдуть і все буде легко, і просто!» Будь-хто може з самого низу відразу застрибнути в великі князі. Інша справа, що майже завжди ці “застрибнуті” виявляються безглуздими провінційними циніками, всерйоз вважають, що справжні боги вже записалися в їх прислугу. А боги насправді просто скромно посміюються, спостерігаючи потуги телепнів. Україна, на жаль, країна приголомшливих можливостей, які намертво вбиваються злісними сільськими злодіями.Щорічно, щогодини, демонстративно. Україна – країна вічних всезнайок, які ходять в рваних і засмальцьованих костюмах, що давно вийшли з моди, але знають, як потрібно жити заможно і успішно). В Україні до сих пір дуже багато тих, хто вважає, що цукеркові обгортки, візерунки і правильні пісні – це серйозні конкурентні переваги, що дозволяють країні стати глобальним лідером. І що країну можна доїти і доїти, а вона все одно не збідніє. Тому що лохів, готових щиро орати, все одно більше). Проте, особисто я дуже люблю мою солодку України). Тому що вона занадто вільна і занадто юна, щоб на неї ображатися. І вона завжди готова до кінця, по-справжньому, запекло битися за своїх – волонтерами, пацанами, громадянами. Тому що … країна). З великої букви. І це завжди треба б нам пам’ятати. Незважаючи на міністра Клімкіна та президента Зеленського, для чогось влаштували публічну дискусію про те, чи має значення … чоловічий розмір в геополітиці …
Але все-таки треба б якось спробувати пояснити упертим божкам, вигодуваним краденою «пальмовою олією» і агресивно пишучим на парканах «Захистимо Україну!», Що таке сучасний світ. Я розумію, що це складно. І тим не менш. Тому що дістали своїм інфантилізмом … Так ось, країна – це консенсус всіх громадян. Ключове тут – всіх. Не двох інтелектуальних інвалідів. Не Порошенко з якою-небудь малоосвіченою хабалкою з умовним прізвищем «Геращенко» або смердючим умовним жлобом «Бірюков».Це компроміси, домовленості, складні розмови. Нинішня некомфортність України, її постійний дрейф в глобальні аутсайдери, наростаюча міграція в найближчі країни, низький рівень життя і дуже вгодовані рила міністрів соціальних міністерств – наслідок того, що частина агресивної меншини, переважної меншини всерйоз вважає, що Україна це тільки вони. Насправді вони – ніхто. Злісні карлики, та сама руйнівна орда, що не здатна жити в цивілізованому суспільстві.Ну хто ще буде публічно в XXI столітті говорити про те, що три четверті суспільства, 73 +% – повинні заткнутися і їх думкою можна знехтувати? І що їх потрібно відправити до таборів для перевиховання і що «тільки ми, ті, хто програв, маємо право на свою Україну») … Втім, пояснювати щось вже марно. Саме тому Україна, на жаль, раз по раз виявляється fail state, бо тут все ще вільно себе почуває гопницька меншість …
Михайло Подоляк, політтехнолог.