Про російський «миротворчий контингент», або «абхазький» капкан для Алієва

У ніч на 10 листопада між Азербайджаном і Вірменією, за посередництва Росії, було підписано угоду про повне припинення військових дій

Угода передбачає поетапне виведення вірменських військ до 1 грудня, повернення в регіон всіх переміщених осіб під контролем ООН, гарантує наявність наземного коридору, що з'єднує Арцах (Нагірний Карабах) з Вірменією. Забезпечення безпеки в регіоні, відповідно до документа, контролюють російські «миротворці».

Термін перебування «миротворчого контингенту» Російської Федерації - 5 років з автоматичним продовженням на чергові 5-річні періоди, якщо жодна із Сторін не заявить за 6 місяців до закінчення терміну про свій намір припинити застосування даного положення.

У чому особливість російського плану просування «миротворців»? Вони працюють під кальку. Йдуть по шаблону. Зараз на території Арцаху (Нагірний Карабах) відпрацьовується те, що свого часу було реалізовано в Абхазії.

Путін намагається в Закавказзі реалізувати «абхазький сценарій» «миротворчої місії». Свого часу результатом «миротворчої операції» РФ на території Грузії стало одностороннє визнання РФ самопроголошених «республік» Абхазія і Південна Осетія.

Нагадаю, в 1994 році в Москві були підписані мирні угоди між Грузією і самопроголошеною Абхазією. Сторони конфлікту домовилися про розгортання «миротворчих сил» країн СНД, а фактично ЗС РФ, з метою спостереження за дотриманням угоди. При цьому Місія ООН повинна була спостерігати за діяльністю «миротворчих сил» країн СНД.

Згідно з мандатом Ради Безпеки ООН співробітники місії здійснювали спостереження і контроль за виконанням сторонами угоди про припинення вогню і роз'єднання сил. Крім того здійснювався контроль за переміщенням важкої техніки в зоні безпеки і зоні обмеження озброєнь.

У 2003 році до складу місії ООН був доданий цивільний поліцейський компонент для сприяння місцевим правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю. Передбачалося, що поліцейські сили будуть розміщені як на абхазькій, так і на грузинській стороні. Втім, представники абхазької сторони так і не дали згоди на їх розміщення в Гальському районі.

15 квітня 2008 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію 1808 (2008), в рамках якої ООН підтвердила «прихильність всіх держав-членів суверенітету, незалежності і територіальної цілісності Грузії». Прийняттям цієї резолюції заперечувався сам факт існування самопроголошених Абхазії та Південної Осетії.

9 серпня співробітники місії ООН констатували той факт, що «миротворчий контингент» країн СНД не зробив жодних зусиль для того, щоб зупинити розгортання збройних сил самопроголошеної Абхазії уздовж всієї лінії припинення вогню.

Після початку військових дій, вторгнення ЗС РФ на територію Грузії, місія ООН вивела всіх своїх спостерігачів, які перебували у Верхньому Кодорі.

26 серпня 2008 року в односторонньому порядку Росія визнала ці дві «республіки». 30 квітня 2009 року в Москві були підписані угоди між РФ і самопроголошеною «республікою» Абхазія про спільні зусилля в охороні державного кордону Абхазії, а також аналогічну угоду між РФ і самопроголошеною «республікою» Південна Осетія .

У червні 2009 року діяльність місії ООН була згорнута у зв'язку з розбіжностями постійних членів Ради Безпеки ООН з питання про територіальну цілісність Грузії.

Президенту Алієву треба враховувати історичний досвід і той факт, що ініціатива Путіна щодо «миротворців» на території Арцаху (Нагірного Карабаху) - це наближення до реалізації «абхазького сценарію».

Фактично «миротворча місія» уздовж лінії розмежування тільки закріпить лінію кордону між НКР і Азербайджаном. Не виключаю сценарію, коли РФ в односторонньому порядку проголосить про визнання незалежності Арцаху (Нагірного Карабаху).

Показовим є той факт, що вже 10 листопада прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков уточнив, що в заяві по Арцаху (Нагірний Карабах) не уточнюється статус цього регіону.

У свою чергу глава російського МЗС Сергій Лавров заявив про те, що Москва докладе всіх зусиль, щоб не допустити ревізії заяви лідерів Росії, Азербайджану і Вірменії по Арцаху (Нагірний Карабах), фактично закріплюючи його статус, як невизнаної Республіки.

«Ми зараз не бачимо будь-яких спроб переписати, піддати ревізії ту заяву, яку було випущено ... Ми будемо робити все, щоб такі спроби не відбувалися, не увінчалися успіхом», - заявив Лавров в ході прес-конференції.

Фактично, мова йде про закріпленння з боку РФ статусу Арцаху (Нагірного Карабаху). Статусу, про який так любить говорити президент Республіки Азербайджан Алієв. Єдине уточнення - йдеться про вірменський, а не азербайджанський статус цих територій.

Нагадаю, президент Ільхам Алієв під час недавніх відвідин Гадрутского і Мартунінського районів НКР заявив, що «ні про який особливий статус для Карабаху не може бути й мови. На думку Алієва, є єдина азербайджанська держава - багатонаціональна і багатоконфесійна.

Наскільки виправдаються очікування Алієва про єдину (з урахуванням вірменського Арцаху) азербайджанську державу, покаже час. А працює він не на користь Баку...

Автор: Дмитро Снєгирьов, історик, співголова Громадської ініціативи "Права Справа", спеціально для Politeka