Фонд Вадима Столара презентував книгу про жахи війни та героїзм українців - "Історії сильних"
У трагедій світового масштабу завжди є свої літописці, Про них розповідають журналісти, історики, письменники. Іноді це сотні і навіть тисячі томів. Але немає нічого, що сильніше впливає на уми і серця читачів, ніж свідчення очевидців. Невеликий альбом, який зробила своїм щоденником 13-річна дівчинка Анна Франк, що ховалася від окупантів у схованці за стіною будинку в Амстердамі, розповів про жахи нацизму більше, ніж дослідження сотень істориків. Недарма за цим щоденником уже багато десятиліть знімають фільми, ставлять вистави, пишуть романи.
Напевно, така сама доля чекає і на книжку "Історії сильних", створену завдяки благодійному фонду Вадима Столара, книжку, в якій волонтери фонду зібрали докупи історії, розказані людьми, що переживають найстрашнішу війну в історії після другої світової, війну, спричинену повномасштабним нападом на Україну агресора, якого народ назвав за аналогією з фашистами, рашистами.
Як розповіла представник Фонду Наталія Приходько на презентації книжки, що відбулася в Бучі, ідея книжки, що складається з документальних свідчень українців, які пережили рашистські бомбардування, обстріли, окупацію та депортацію, народилася у них у квітні 2022-го року. Тоді виявилося, що українцям, які зверталися до Фонду по допомогу, крім іншого, треба було ще й виговоритися, поділитися своїми історіями, пережитими ними жахіттями війни та окупації, розповісти не лише про себе, а й про тих своїх близьких і друзів, хто вже нічого розповісти не зможе, бо загинув під бомбами, зник безвісти або досі перебуває в полоні.
Коли у Фонді розповіли про свій проєкт, вони знайшли відгук у всій Україні. Про пережите розповідали прості українці, які пережили жахіття війни в Бучі та Ірпені, Бородянці та Олешках, Харкові та Херсоні, Маріуполі та Чорнобаївці. Часто ці жахи були такими, яких не вигадає жоден письменник. Як розповіла одна з 63 оповідачів і оповідачок цієї книжки, мешканка Маріуполя Ганна, коли вона з маленьким сином після особливого страшного обстрілу, від якого не можна було сховатися навіть у підвалі будинку, де вони ховалися, вибралася на вулицю, то побачила, що вибухи були такими сильними, що викинули із землі трупи загиблих від попередніх обстрілів людей, яких поховали тут кілька днів тому.
Такі картини або переживання, що залишилися в пам'яті назавжди, які міг побачити або пережити тільки той, хто пережив це в реальності, є в кожній з розказаних у книзі історій. Як розповів один із членів Фонду, створюючи цю книжку, вони, серед іншого, розуміли, що вона стане одним із вагомих свідчень обвинувачення на майбутньому міжнародному суді над агресором, який відбудеться після нашої перемоги.
Але в міру збирання та літературного опрацювання почутих історій стало зрозуміло й інше, завдяки чому книжку назвали "Історії сильних", - що людей, які розповіли свої історії, пережите не зломило, що це історії про сильних українців і сильну країну. Це, зокрема, вважають у Фонді, важливо, коли книгу почнуть презентувати в Європі - Польщі, Франції, Німеччині, прибалтійських та інших країнах. (Крім 500 примірників, які вийшли українською мовою, надруковано 500 англійською, заплановано тиражі й іншими мовами).
Народи й уряди, які зброєю і всім іншим допомагають Україні протистояти повномасштабній російській агресії, повинні розуміти, що вони допомагають сильним, тим, хто хоч і пережив наслідки агресії, у підсумку виявиться переможцем над агресором.
Книжка спеціально, розповідають співробітники Фонду, видана в такому форматі, що її не поставиш на полицю серед інших книжок. Вона має лежати на видноті і бути вагомим (у всіх сенсах цього слова) нагадуванням про те, що війна, в якій Україна обов'язково переможе, ще не закінчена.
Створена завдяки Фонду Вадима Столара книжка "Історії сильних" і зібрані в ній історії українців - це не лише свідчення на віки, як згаданий вище щоденник Анни Франк, а й посібник до дії в боротьбі проти агресора. І якщо "Щоденник Анни Франк" був опублікований після її смерті. "Історії сильних" - це історії українців, які не тільки вижили в жахах війни, а й ще зроблять свій внесок у нашу Перемогу.