Телетайп: «епоха жадібності» закінчується, але чи настане «епоха відповідальності»?

З програмами кандидатів щодо розвитку країни ми вже досконально розібралися. Залишилося з’ясувати, хто з них наркоман, а хто алкоголік…

От уже не знаю, як багато прихильників президентської форми правління залишиться в Україні в результаті отакого фарсу, влаштованого нинішніми претендентами. Але після того, як ми остаточно зневірилися і в парламентській республіці, можна буде спробувати щось ще, перевірене часом – родоплеменне суспільство, наприклад.

Дебати! Дебати! Безглузді та безжальні. На стадіоні, на п’ять кроків, через хустку. До останньої краплі аналізів!

Чума на обидві ваші домівки… Ні, не порівну: Президент Порошенко як діючий глава держави, заради самозбереження зневаживший і закон, і мораль, забирає на себе законних 70% нагальної передвиборної вакханалії. Рівно стільки, скільки становить його антирейтинг.

Чи припускав Петро Олексійович в тріумфальному для нього 2014 році, що йому доведеться гнути себе, як батарею опалення, за викликом прибувати в заштатний медпункт, волати до молоді, яка його в упор не помічає, і в кінцевому підсумку не мати шансів на легітимну перемогу проти політичного неофіта!

Як правило, Вища справедливість не поспішає, розтягуючись на покоління. Але трапляється, що наздоганяє точно в строк, як фельд’єгерська доставка.

Так, програвати вибори Юлії Тимошенко для Петра Порошенка було б спочатку страшно, а потім боляче. Але не принизливо, адже вона – визнаний політик світового рівня. А Володимир Зеленський навіть в Раду жодного разу не заходив! Навіть в якості екскурсанта!

Програш Зеленському для Порошенка – це не тільки політичний, але і життєвий крах. Тому що знеціненим виявляється все те, чому поклонявся все життя: багатство, яке конвертується у владу, лицемірство і словоблуддя, що допомагають маніпулювати масами, подвійна мораль і владне свавілля, що дозволяють досягати захмарних цілей.

І раптом з’являється артист, який до сорока одного року не втратив веселості і винахідливості, і вривається в політику без дозволу. І відразу на найвищий рівень! З міркуваннями про якусь, розумієш, порядність! Весь на позитивчику такий… Навіщо ж тоді ПОП болісно, ​​догоджаючи і зраджуючи, падаючи і піднімаючись, десятиліттями дерся нагору?!

Зеленський для Порошенка – це не тільки зрима перспектива позбутися влади і безкарності. Це небезпека втратити себе і свій життєвий стимул. Як втратив його Віктор Янукович, який втратив все, включно з Україною, і який перебуває в великій, комфортабельній, але зоні без права виходу за периметр.

От же ж яка «драма шекспірова» розігрується на наших очах. А ви говорите, «95 квартал», скетч-шоу, низький жанр…

Саме тому ПОП, вже п’ять років твердо знаючий, що він і є Україна, підвищив рівень Зе з «маріонетки Коломойського» до «загрози національній безпеці».

Він зробив це на нещодавній зустрічі з депутатами БПП, дружно вібруючими з переляку після першого туру. І там же Президент пообіцяв розгорнути проти Зе по-справжньому жорстку кампанію. Не встигла публіка, терзаючись, яким чорнокнижництвом відіграти 15% відриву, полегшено видихнути, як з’ясувалося, що жорсткість у виконанні штабів ПОПа – синонім ідіотизму.

А як інакше назвати білборди, де відверто обтяжений своєю політичною публічністю Володимир Зеленський раптом перетворився в «великого і жахливого» Володимира Путіна? Або це все звідти ж, з мутної підсвідомості ПОПа, якому важливо програти комусь саме рівнокаліберному?

І ці люди сміють когось звинувачувати в замутненій свідомості!

З іншого боку, Путіну вже програвати абсолютно не можна, так як це програш України. І для перемоги над Путіним всі засоби хороші. Виходить, що і самоскид, збиваючий Зеленського, як в черговому «жорсткому» кліпі від ПОПа – теж годиться? Так далеко зайдемо.

А дебільна історія з нібито відвідуванням Володимиром якоїсь вечірки в недоімперіі. У мирний, зауважте, час.

От цікаво, ця вечірка після концерту була чи не на честь відкриття якоїсь Липецької кондитерської фабрики? А інакше яким чином отримати відеоматеріали, не звертаючись за допомогою до колег з ФСБ?

І вже зовсім тупізмом віддає безнадійна спроба розіграти «наркоманську карту», ​​на що робиться особливий наголос. Тому що – не працює!

Щоб звинувачувати в пороках інших, треба самим хоча б виглядати бездоганними. А наші люди чули, яка аморальність панує серед наближених до влади. Що входить в стандартний протокол зустрічі київського начальства на місцях. Які сороміцькі оргії влаштовуються і що на них витворяють наші правителі… Не кажучи вже про їхніх мажористих діток.

Так що всі, для кого трава і речовини – смертельний гріх, вже і так з Порошенком. З самого початку, ще до ортодоксального томосу. А для решти придумана залежність Зеленського від порошку куди менш значима, ніж очевидна залежність Порошенка і його оточення від грошей.

Загалом, Порошенко захлинається від ненависті до своїх міфічних і справжніх ворогів, до виборців, що голосують за кого завгодно, лише б не за нього, не будучи в силах прийняти аксіому: він сам – Петро Олексійович Порошенко – коваль свого щастя. І нещастя теж.

Він породив їх всіх: і ворогів, і недоброзичливців, і Зе-електорат. Своїми нескінченними жадібністю, брехливістю, лицемірством, кумівством і – головне – презирством до тих, хто п’ять років тому привів його до влади і вірив в нього. І саме це, а не безвіз і томос справедливо переважують на електоральних вагах.

Порошенко настільки успішно закопує себе і залишки своєї кар’єри, що Зеленському і робити нічого не треба. Ні на малоймовірних дебатах, ні на зустрічах з публікою. Досить натякати на непристойну відсутність одягу у того, хто уявив себе королем.

А якщо вже доведеться перетнутися з Президентом в прямому ефірі (не вірю в такий фарт), то повторювати лише одне нехитре питання: «Чи збирається ПОП співпрацювати зі слідством, щоб пом’якшити вирок?». Причому, обов’язково зі своєю фірмовою чарівною посмішкою.

І чим далі, тим все помітніше айсберг, що підстерігає нас попереду: проблемна передача влади від перейшовшого грань Президента Порошенко тому, кого він прирівняв до головного ворога незалежної України. Але про це – в наступному «телетайпі», безпосередньо перед другим туром.

Замість резюме. Те, що кінець ненависної «епохи жадібності» настане буквально в наступному місяці, відразу після інавгурації, Володимир Зеленський пообіцяв нам цілком конкретно. Дуже на це сподіваюсь. Але от коли настане «ера професіоналізму і відповідальності», нас як і раніше тримають в невіданні.

І чи настане взагалі?

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»

Нагадаємо, стало відомо, скільки українці заплатять за другий тур виборів.

Також ми писали, що робити, якщо вас немає в списках виборців.

Ще Politeka повідомляла, що Порошенко оголосив про плани після відставки.