Телетайп: чи існує життя після президентських виборів?

До нової епохи в історії України залишилося два «телетайпи»: ось цей і ще один.

Не перебільшую: нова епоха з нами трапиться незалежно від того, хто вийде в другий тур. Як відомо, лідерами президентського забігу є Володимир Зеленський, Юлія Тимошенко і Петро Порошенко. Інші потенційні фіналісти – Анатолій Гриценко, Юрій Бойко та решта – лідерів наздогнати не встигають. Ну, хіба що ПАП зніметься на користь Бойко (жартую, одначе).

Відрив Зеленського в 4-5% автоматично нівелюється необов’язковістю його молодіжних прихильників. А відставання Порошенка в ті ж 4-5% його штаб планує надолужити за рахунок масштабних фальсифікацій і підкупу виборців.

При цьому треба враховувати, що у Зеленського і Тимошенко динаміка позитивна.

У Володимира Олександровича за рахунок того, що він завбачливо майже не ділиться з виборцями своїми конкретними планами з управління країною. І хоча особисто для мене віра в добромисного успішного дилетанта тотожня вірі в безкорисливого однотурового олігарха – проте, народна любов сліпа, але незаперечна.

Юлія Володимирівна, навпаки, набирає за рахунок того, що останнім часом вона отримала доступ до загальнонаціональних ЗМІ і користується цим молотком для забивання цвяхів в електоральну труну свого заклятого конкурента.

Помітне падіння рейтингу Петра Олексійовича забезпечують його вірні соратники з оборонним, антисемітським, тепер ось ще антиамериканським скандалами, а також Нацкорпус з Нацдружинами, які перетворюють передвиборні вояжі ПОПа в публічну обструкцію.

Тому технологи Президента ставлять завдання на фальсифікації з запасом – рекордні 8-10%. Тому питання політичного (і не тільки) виживання Порошенка зараз впирається в те, скільки грошей тупо зкрисять на місцях і який рівень старанності фальсифікаторів.

А також наскільки підпорядковується місцева поліція міністру Арсену Авакову, який на всю країну заявив, що він припинить будь-які маніпуляції з волевиявленням громадян, і, відповідно, у нас буде новий Президент. СБУ і ГПУ, до речі, вже почали «роботу» з обласними та міськими начальниками Нацполіціі.

А в підсумку, три електоральних лідера мають приблизно рівні шанси на другий тур. У другому турі все хитро.

Тимошенко виграє у Порошенка, це підтверджує і соціологія. Тому що вона настільки добре знає свого опонента, що на кожен його хід піде у відповідь. Знову ж, перегинати у відношенні ЮВТ Президенту не дозволить Захід.

Зате Порошенко перемагає Зеленського, що соціології суперечить. Але вона просто не враховує тих цинічних прийомів, які технологи ПОПа заготовили проти Зе. У його відношенні влада піде на повне беззаконня при байдужості того ж Заходу, тому що ВАЗ для них поки ніхто.

У поєднанні Тимошенко-Зеленський – повна невизначеність. Тому що, судячи з усього, ми зіткнемося не з політичною боротьбою, а з хитрим переговорним процесом. Вважаю, симпатикам Зеленського належить дізнатися багато несподіваного про політичний прагматизм і компроміси як шляхи до перемоги.

При цьому, є достатня ясність, що чекає нас у разі перемоги і – головне – прориву (буде зовсім непросто!) будь-якого переможця в кабінет на Банковій.

Володимир Зеленський захоплено почне розбиратися з новою іграшкою. З чудовою машинкою, подарованою йому щедрим до ідіотизму народом. Державною машиною, мається на увазі. Розкручувати, дивитися, що у неї всередині, як вона працює і бздинь, раптом не працює вже… А що ще один дубль зняти не можна, цей невдалий? Зовсім не можна?!

Звичайно ж, самому Зе з цим не впоратися. Тому що якщо ми разом, то ми всіх, а якщо всі нас, то тоді навпаки… Головне, грушу не трусить, а то посиплеться…

І хто виявиться головним сценаристом Президента Зе, цілком проукраїнський Ігор Коломойський або теж грамотний, але мутний Володимир Льовочкін – питання для програми «Здивуй трагіка».

Загалом, ненависний нам олігархічний консенсус, що нищить країну, Зеленський напевно зруйнує. Тому що він не витримає його дилетантизму. Але в побудові нової ефективної системи влади є сумніви.

Зате немає сумнівів, що слабкістю такого перехідного періоду скористається Володимир Путін, якому ну ніяк не посміхається отримати Зе як парламентера з геополітичних перетирань.

Юлія Тимошенко всіляко демонструє, що знає, що робити: нова Конституція України на референдумі через пару місяців після її обрання, двопалатний парламент з палатою моральних авторитетів в якості колективного арбітра нації, скасування поста Президента і перехід до парламентської республіки канцлерського типу. А на додачу ще й Стратегічний центр, в якому збираються найсвітліші уми країни і чиї рішення є обов’язковими (!) для влади.

Якщо почитати проект ЮВТ, то це чисте «Місто сонця». І мені ця державна конструкція подобається. Тому Тимошенко використовувала напрацювання колективу, в якому я брав участь.

Причому, ЮВТ буде реалізовувати цю передвиборну обіцянка. Тому що це їй вигідно. По-перше, маючи досвід війни з Президентом, вона категорично не захоче, щоб з нею воював якийсь прем’єр-міністр, влада їй потрібна повністю і безроздільно. По-друге, зміна системи влади автоматично обнуляє всі зобов’язання, набрані під кампанію.

Але без «але» не обходиться. Успішність перезаснування республіки безпосередньо залежатиме від команди виконавців-реформаторів.

І якщо виявиться, що це партійці «Батьківщини», яких Тимошенко багато років, як сізіфів камінь, котить на гору, то й у неї, і у нас будуть проблеми.

Зберігши владу, Петро Порошенко від душі продемонструє нам «нового Президента» – мало не здасться. Тому що він буде всім нам мстити за приниження передвиборної кампанії.

За ці простодушні питання про реформи на його зустрічах. За образливі плакати і вигуки на його мітингах. За те, що в ЦВК йому доводиться з заднього двору. За те, що ми мало захоплюємося його томосом, якого не просили, але багато обурюємося його тарифами, до яких він вважає себе непричетним. За те, що нам не подобається корупція, яка є лише незначна частка справедливої ​​винагороди, що покладається йому за великі діяння – від власноруч відродженої армії, переможниці Путіна, до дарованої нам української мови за заповітом самого Тараса Шевченка.

За те, що він, великий і незрівнянний, змушений терпіти нас, які вічно чогось бажають замість того, щоб мовчки платити податки і славити владу в його особі.

І цей новий Порошенко соромитися в коштах не буде. Навіщо, якщо укушені пропагандою українці переоберуть його після всіх корупційних, мародерських, дипломатичних, фальсифікаційних та інших скандалів. Раз так – то можна все.

Зрозуміло, Захід з гидливістю від нас відвернеться. Однак всеїдна недоімперія протягне руку братньої допомоги. Від якої ми протягнемо ноги.

Скінчиться все не майданом, а збройним повстанням. Не здивуюся, що топити його в крові будуть «зелені чоловічки», вже не приховуючи знаків своєї приналежності.

Так що життя після виборів, розсудливі співгромадяни і несамовиті співвітчизники, зрозуміло, існує. Але саме на виборах ми здатні зробити його кращим. Ну, або нічого не змінювати, якщо у вас і так все в шоколаді.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»

Нагадаємо, Гриценко: Якщо допустити ще три роки мародерства, то доведеться збільшувати пенсійний вік.

Як повідомляла Politeka, “Потрібно говорити з РФ”: Зеленський розповів, що буде з Донбасом і Кримом.

Також Politeka писала, що “Порошенко все знав”: спливли нові деталі скандалу в Укроборонпромі.