Облави і штрафи: чим загрожують нові податкові зміни Гройсмана

«Товариші платники податків! Треба розуміти всю глибину наших глибин». Приблизно так політруки Кабміну повинні були звернутися до малого бізнесу, озвучуючи нові критерії, за якими уряд збирається фільтрувати, але не «базар», а саме «єдинщиків», яких у нас часто називають ФОП-ами.

У разі ухвалення запропонованих змін у податкове законодавство вже найближчим часом підприємці в Україні зіткнуться з тим, що їхні взаємини з контрагентами можуть бути за результатами спеціальної перевірки визнані «трудовими», з нарахуванням на замовника робіт/послуг штрафів у розмірі «мама не горюй»: за сотню тисяч гривень за одне порушення.

Пропонується встановити групу критеріїв, із допомогою яких будуть виявляти ті ФОП-и, які використовуються бізнесом у схемах оптимізації оподаткування. До таких індикаторів віднесуть:

• періодичність у платежах на користь ФОП (два і більше рази);
• контроль за процесом виконання робіт, надання послуг;
• оплата на користь ФОП з боку одного замовника 75% і більше доходів підприємця – фізичної особи;
• робота проводиться в умовах, які забезпечуються замовником, включно з засобами праці;
• робота ФОП має схожість із роботою штатного співробітника;
• трудовий розпорядок встановлюється замовником робіт.

Наявність трьох і більше критеріїв, зазначених вище, призведе до визнання відносин замовника та ФОП трудовими і штрафу в розмірі до 30 мінімальних заробітних плат, тобто більш ніж 125 тисяч гривень.

Особливо сильно новація вдарить саме по ІТ-сектору, який зараз дає 3-4% ВВП і забезпечує роботою 150 тисяч осіб, а в перспективі й всі двісті.

Чому більше за інших постраждає саме ІТ-сфера? Велика частина ІТ-структур функціонують у вигляді двох дзеркальних систем: фронт-офіс у західних країнах (США, Ізраїль) для укладання контрактів; і бек-офіс в Україні у вигляді коворкінг програмістів, багато з яких працюють у форматі ФОП і за формальними ознаками будуть підходити під критерії «фіктивності». Й тоді, крім силовиків, їх почне “кошмарити” і “держпраця”.

На практиці це відбувається таким чином. Фірма, зареєстрована в США, укладає договір на поставку софта, наприклад для місцевої телевізійної компанії. Це замовлення відразу починає виконуватися за допомогою фрілансерів в Україні. Спочатку дзеркальна українська компанія, яка є лише організаційним дахом, розсилає ейчарів у пошуках потрібних кадрів. Так формується пул програмістів, готових виконати отримане завдання.

Із боку замовника потрібно надати їм офіс і забезпечити комфортні умови для роботи. Натомість наші програмісти виробляють “цифрову сировину” у вигляді «вихідних програмних кодів». І вже в головному офісі, десь в Ізраїлі або США, ці “вихідні” монтуються в єдиний програмний продукт.

Звісно, виникає питання, як оплачувати працю програміста-фрілансера.

Брати його в штат абсурд, адже він по суті «вільний стрілець». Якщо йому щось не сподобається, то піти для нього – “лише підперезатися”.

Багато хто з програмістів працює в статусі фізичних осіб-підприємців. Чому вони підпадуть під класифікацію «фіктивних штатників»? А тому, що щодо таких ФОП-ів виконуються три необхідні умови: періодичність платежів (вони отримують винагороду від замовника щомісяця); контроль за виконанням робіт із боку замовника; виконання замовлення відбувається в спеціальних офісах-коворкінгах, за які платить також замовник, він же встановлює і розпорядок праці.

Тобто, використовуючи критерії, запропоновані Кабміном, можна кожен конгломерат ФОП-ів, зібраних для розробки програмного забезпечення в рамках одного офісу-коворкінгу, оголосити зборищем «нелегальних» штатних працівників, оштрафувавши замовника на 125 тисяч гривень за одне порушення.

Тобто, якщо, наприклад, над виконанням завдання працювали 20 айтішників, то сума стягнення становитиме 2,5 млн грн. за одну перевірку.

А перевіряти можна мало не щодня, аж до усунення порушення, тобто до того моменту, поки кожен фрілансер не буде взятий у штат зі сплатою 18% прибуткового податку і 22% ЄСВ.

До чого це призведе? Та до того, що в Україні повністю зникнуть «дзеркальні компанії», які виконують замовлення зарубіжних «фронт-офісів» і платять тут хоч якісь податки.

А наші програмісти або перейдуть на прямі замовлення з-за кордону (туди рука українських фіскалів не дотягнеться), або просто мігрують із країни, що багато хто вже і так почав робити.

У результаті втрата 3-4 млрд дол. валютних надходжень у країну, тобто 2-3% ВВП, та істотне погіршення зовнішньоторговельного сальдо послуг.

Звичайно, у цієї урядової новації з’явилися і свої прихильники у вигляді невеликої групи вітчизняних «ліберастів», які одразу ж влаштували плач Ярославни про те, як потрібно платити податки, і що умови їхньої сплати мають бути однаковими для всіх.

Просувати інтелектуальний дискурс у руслі банальної логіки – це улюблене заняття вітчизняних грантоїдів і людей «на зарплаті». В успішних країнах, що динамічно розвиваються, вже давно природною смертю відійшли до того світу концепції вульгарного лібералізму, і світова економіка вже років як двадцять “кроїться” за зовсім іншими лекалами. Лише в Україні ще живі методички, прочитані в 90-і роки на курсах перекваліфікації.

У форматі пропонованого «лібертаріанства» готові жити до 5% українців, переважно тих, які присмокталися до бюджету, а що робити з рештою 95%?

Ось і виходить, що перш ніж «драконити» тих, хто самостійно продовжує рух уперед, владі варто спочатку виконати мінімальне «домашнє завдання»: провести податкову амністію та реформу, що встановлює нову консенсусну точку податкового навантаження; створити умови для детінізації економіки; захистити права власності; забезпечити швидке і справедливе правосуддя; знизити рівень корупції.

Але це все складно, нудно і «довго». Простіше придумати чергові критерії та просіяти економічний ґрунт, що ще залишився, крізь фіскальне сито. Може-таки попадеться кілька крупинок золота на “коронки”.

А що ж до посилення фіскального тиску, то, перефразовуючи цитату з відомого фільму, «дикий прапор» із Кабміну міг би звернутися до підприємців із наступним закликом: “Ну это, брат, не беда! Такая сегодня экономическая обстановка. Все ссутся… Я ссусь… И даже главком пысается, бывает, — но по ситуации! Что ж нам из-за этого, последний долг Родине не отдавать? Твой позорный недуг мы в подвиг определим: переведем на общую систему налогообложения. Там ты еще и сраться начнешь”.

Олексій Кущ, економіст і фінансовий аналітик, спеціально для «Політеки», 22 лютого 2019 року

Нагадаємо, навесні українців чекають серйозні штрафи: за що доведеться заплатити.

Як повідомляла Politeka, українці переплачують за комуналку: «перерахунків не буде».

Також Politeka писала, що ПриватБанк звинуватили в обмані клієнтів.