За свавіллям панів приходить свавілля Коліївщини

Символічно, що помпезна Рада регіонального розвитку, яка зібрала 12 листопада весь синій колір чиновницької братії в Києві, перед якою Петро Порошенко відзвітував про успіхи, проходила на тлі подій в Кривому Розі, де якісь люди захопили місцеве відділення Нафтогазу. Захопили через те, що половина Кривого Рогу мерзне будучи відключеною від опалення.

Про це повідомляє Хвиля.

Як повідомляє платформа 104.ua в Facebook, станом на 12 листопада, вже два дні не працюють 78 шкіл і 75 дитячих садків, аварійно-диспетчерська служба газу (після ушкоджень автомашин і нападів на співробітників). У прес-службі «Нафтогазу України» повідомили, що вони дійсно не подають газ на одне з двох теплопостачальних підприємств Кривого Рогу, в зв’язку з тим, що воно заборгувало понад 1 млрд гривень і не платить цих коштів.

Це успішна ілюстрація реформи децентралізації, якої сьогодні хвалилися люди в синьому на Раді регіонального розвитку. Адже крім Кривого Рогу, опалення не включили ще в Смілі (якщо мені не зраджує пам’ять, то в минулому році там теж були проблеми з включенням тепла), Шепетівці та бозна де ще. Синоптики обіцяють морози вже 13 листопада і можна тільки уявити, що станеться в Кривому Розі, якщо станеться розгерметизація опалювальної системи, як в Алчевську в 2006 році.

І ось в цьому контексті, мені пригадуються слова Віталія Портникова про актуальні проблеми. «Коли люди, які вважають себе представниками української національної еліти, всерйоз говорять про те, що всі проблеми країни вирішить виключно економіка, що« торпедування »питань мови та ідентичності, історії та культури« роз’єднує »країну, мені залишається тільки дивуватися тому, наскільки вони далекі від реальності, історичних процесів, від самого відчуття майбутнього », – написав він у себе в Телеграмі.

Далі Віталій зазначив, що «маленькі українці» в принципі нічим не відрізняються від маленьких білорусів. Тому, можуть «здрадить». «Тому що ніякі активісти, ніякі добровольці і ніяка армія вас не врятують, якщо вам наплювати», – абсолютно вірно говорить він.

З цього Віталій робить висновок, який, я просто впевнений, взагалі не очевидний зараз жителям Кривого Рогу, матерям зі Сміли та Шепетівки, чиї діти не пішли в школи і сидять вдома в ковдрах. І я впевнений, якщо б холодні батареї були б у Львові і в Старому Самборі, то і вони навряд чи б зрозуміли, чому вони повинні, як пише Портников, займатися формуванням «української ідентичності», яка «головне завдання Української держави, суспільства, нації ». «Це завдання не підмінять ніякі економічні реформи, ніяка боротьба з корупцією, ніякі соціальні протести. Більш того, в українській формулі майбутнього відсутність української ідентичності означатиме ще й відсутність свободи. Тому що Україна буде поглинута Росією, якій свобода не потрібна. Ми все це вже проходили в ХХ столітті. Чи можемо повторити? », – резюмує Віталій.

І ось мені здається, хоча я можу помилятися, як недалекий представник нацеліти, що ми не можемо повторити, а повторюємо … всі граблі УНР. Бо поки в січні 1919 року Директорія змінювала вивіски російською мовою на українські (а більше і нічого не встигла за 40 з гаком днів), більшовички будували потужну армію і мобілізували економіку варварськими, але ефективними методами, обіцяючи в сім мішків гречаної вовни вирішити всі проблеми. І ось виявилося, що коли у тебе нема чим топити житло, нічим годувати родину, то і мотивацій захищати таку державу теж не особливо. І Директорія випарувалася з Києва точно також, як і намалювалася.

Як написав у свіжій статті Георгій Почепцов на «Хвилі» про кризу пізнього совка, «радянська система завжди ламалася під матеріальними труднощами, ідеологічно вона залишалася начебто сильною, але реальність в цих ситуаціях починала підминати під себе ідеологію».

Ось ці рядки мені дуже нагадують сучасну Україну, тільки з тією різницею, що на відміну від СРСР тут немає сильної ідеології, а реальність вже давно пищить, що «хлопці, робіть вже щось, а то край!». Реальність очевидно підминає під себе «українську ідентичність, яка формується» від якої чомусь біжать найактивніші і «ідентичні» громадяни, а залишаються ті самі «маленькі українці», які нічим не відрізняються від маленьких білорусів. Тобто, бюджетники, вони ж потенційні колабораціоністи, яким на все на плювати і хочеться тільки булку з варенням, гречку з маслом і дешевий газ. Здавалося б, до яких висновків повинна повести ця тривожна реальність?

Ну, напевно до того, що проблема сьогоднішньої України в тому, що ми 27 років «формуємо українську ідентичність», кожні чотири-п’ять років круто закладаючи курс в протилежну сторону, але геть забули про елементарні питання управління держави і економікою. Їх, звичайно ж, можна ігнорувати на користь формування націдентічності, але вся світова історія показує, що народи та їхні лідери, які вперто ігнорували закони природи і економіки на користь ідеологічних химер скидалися в тартарари ходом історичних процесів.

Тому можна 250 разів сказати, що українською мовою круто розмовляти, прийняти 250 мовних законів, освятити це все 250 Томосами, але якщо в Кривому Розі (або десь ще) лопнуть труби через мороз, тому що НАК Нафтогаз не дав газ через те, що то чи центральна, чи то місцева влада не змогли забезпечити вчасно подачу газу, то може лопнути терпіння синіх від холоду людей. І почне повторюватися стара добра історія в традиційному дусі «української ідентичності», коли слідом за свавіллям «панів» приходить свавілля Коліївщини, а за свавіллям Коліївщини приходить Росія з армією і своїм імперським свавіллям. І «пани» раптом дізнаються, що сині люди не поспішають бігти захищати людей в синіх костюмах, незважаючи на всю пафосну патріотичну риторику.

Так що, панове, не знімаючи вишиванок, швиденько включайте газ, поки не пізно. Бо Україна тліє, тліє, але може ж і знову єб@нути.

Юрій Романенко, Український інститут майбутнього

Нагадаємо, на Дніпропетровщині спалахнув бунт, люди захоплюють будівлі: що відбувається, кадри протесту.

Як писала Politeka, терпіння українців лопнуло, цю хвилю вже не зупинити: у містах вводять режим НС.

Також Politeka повідомляла, обурені львів’яни збунтувалися під ОДА: Нас тупо кинули.