Митниця гребе бабло: скільки мільярдів доларів Україна втрачає на кордоні

Напередодні виділення чергової порції європейської макрофінансової допомоги Україні, яка насправді й не допомога зовсім, а так – черговий кредит, в ЄС занепокоїлися, куди йдуть їхні гроші.

Уже багато років українська митниця, особливо те її місце, яке іноді називають «нулем», приковує до себе безпосередню увагу. Не можна сказати, що це місце «свербить», але деяке занепокоєння у єврочиновників викликає. Вони ніяк не можуть зрозуміти, чому, за даними євростату, кожен рік на ринок ЄС постачають сотні тисяч тонн деревини і при цьому в Україні нібито діє мораторій на її вивезення. Або чому дані європейської митниці на мільйони євро відрізняються від даних українських колег.

І це в умовах “цифрової митниці”, яка в рамках ЄС уже давно існує, а в Україні – існує, але з поправкою на людський фактор.

Ні, якщо б ми жили в часи «фантастичних звірів» або раннього Гаррі Поттера, то все пояснилося б: платформа 9 і ¾, потрібно якомога сильніше розбігтися і вуаля – звичайний український «човник» уже в Польщі, минаючи всі митні пости. Формат, запропонований братами Стругацькими в «Чародіях» теж підходить: «бачу митницю, не бачу перешкод». А хіба може фура з сигаретами перешкоджати комусь? Адже вона для нашого митника як знаменитий новорічний автопоїзд із рингтоном: «свято наближається…».

Але європейці, незважаючи на тонку душевну організацію в домашніх умовах, на роботі перетворюються на сущих педантів, які скрупульозно зводять дебет із кредитом. І треба віддати належне – з усіма сусідами він сходиться. Останнім часом – навіть із Молдовою. А з Україною – ні. І це незважаючи на те, що нинішня влада готова виколоти «отвєтку» за євроінтеграцію на своїх волохатих грудях великими церковнослов’янськими літерами. Поруч із Томосом і «золотими куполами» приватизованих церков, внесених до електронних декларацій.

Щороку український державний бюджет втрачає 750 млн євро внаслідок застосування фіктивних експортних схем.

У всякому разі, про це відверто заявила фракція лівих і скандинавських “зелених”, які навіть опублікували спеціальне дослідження. Ці самі дані розтиражувало і вельми популярне німецьке видання Spiegel. Європейці зробили насправді просте дослідження – вони порівняли, скільки експортної виручки від продажу українських товарів осідає в західних банках, а скільки – реально декларується в Україні.

Різниця між фактичними продажами і бухгалтерською звітністю українських експортерів становила 3 млрд євро на рік, при цьому сума фіскальних нарахувань на «тіньову частину» експорту могла становити близько 0,7 млрд євро.

Переважно грішать експортери сільськогосподарської сировини. Від себе додамо, що машинерія з експортом може бути двох видів: приховування валютної виручки з метою не платити податок на прибуток та мито і, навпаки, «роздування» її для отримання з бюджету фіктивного відшкодування ПДВ.

Звісно, партія скандинавських зелених не могла оцінити всю глибину нашого митного цинізму, і тому обмежилася пошуком схем по верхах. Європейці по суті розкрили найпростіший ланцюжок контрольованих іноземних компаній (КІК), який наші фінансово-промислові групи використовують для структурування свого міжнародного бізнесу та оптимізації оподаткування. В ідеалі всі наші зерно- і курячі трейдери повинні використовувати трансфертне ціноутворення та «метод витягнутої руки», продаючи продукцію за цінами, аналогічними ринковим. Але вони зазвичай укладають угоди на експорт продукції зі своїми торговими будинками, зареєстрованими на «віденських бомжів» або українців, які приїхали випити «фантастичної кави в Братиславі» та застрягли там із причини відсутності грошей на зворотний шлях.

У результаті приблизно 20-30% експортної виручки може залишатися в низькоподаткових юрисдикціях і не надходити в Україну.

А цього часу великий бізнес ллє в Києві сльози і випрошує субсидії на кожну «курку», яка воістину стає золотою. Причому в прямому сенсі.

Показово, що сума щорічних податкових втрат приблизно порівнянна з розміром макрофінансової допомоги ЄС.

Ну, тієї, що не допомога, а кредит. Виходить, що нинішня влада бере гроші у європейців для того, щоб кілька місцевих ФПГ не платили реальні податки для того, щоб ці компанії отримали за рахунок європейських кредитів субсидії з державного бюджету на кілька ярдів гривень на рік. Щоб було за що в Куршевелі «забабахати» вечірку з рядженими і шампанським Dom Perignon, але обов’язково у вишиванках і під національний гімн.

І це європейці ще не порахували суми бюджетних втрат від «контрабаса» на імпорті. У такому разі вони отримали б непоправну психологічну травму і назавжди втратили віру в людство.

Ще одне німецьке видання Süddeutsche Zeitung провело журналістське розслідування, і на підставі даних, отриманих, імовірно, у напівп’яних митників у місті Києві та Одесі, з’ясувало, що загальна сума втрат на митниці становить до 4,8 млрд дол на рік.

Виходить, «нульовий кілометр» українського кордону – це справді портал, з якого вилітають ешелони з лісом-кругляком і контейнери з китайськими капцями, що невідомо звідки взялися. Причому, якби митники, які дають свідчення, були тверезими або остаточно п’яними, ми дізналися б, що сума «відмивалова» значно більша. Адже жалюгідні 4,8 ярда на рік – це образливо для колективу.

Виходить, що митниця не «дає», а «бере добро».

За останні п’ять років, якщо дані німецьких журналістів правильні, український бюджет втратив 24 млрд доларів. Притому, що сумарна фінансова допомога ЄС Україні становила 11 млрд євро.

«А чому б Україні не навести лад у своїх фінансах і не прокредитувати стареньку Європу на різницю в 11 ярдів євро», – подумали в ЄС і правильно зробили, бо їхня допомога, надана наскрізь корупційній владі, нагадує проект пам’ятника барону Мюнхгаузену і його «розділеному навпіл» коню: він п’є, а з нього виливається…

І введення “чорних сотень” і підрозділів Національної гвардії на митні пости зовсім нічого не вирішить, окрім одного – збільшення корупційного податку для підприємців. Адже схеми з “передекларуванням” експортних товарів, коли відбувається заміна товарної номенклатури з метою сплати нижчого мита, застосовуються за участі всіх силових органів.

І вся сьогоднішня боротьба за чистоту лав ведеться лише з однією метою: щоб умовний склад «експропрійованих товарів» був у будівлі на Грушевського. Щоб саме туди йшли ходоки з листами: «Просю видати в тимчасове користування бутель самогону. Тільки ти, начальнику, кукурудзяний не давай, а то від нього голова тріщить». Як показує практика, ще жоден “начальник” у нашій Северинівці не зміг протистояти згубній пристрасті та не взяти в дар «Жовті чоботи». Зшиті на митниці.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик, спеціально для «Політеки», 26 вересня 2018 року

Нагадаємо, вони душогуби: українці масово тікають із Московського патріархату в Київський.

Як писала Politeka, в Європі покарали Порошенка: відібрали найцінніше.

Також Politeka писала, що Анатолій Гриценко розповів про бандитську логіку Порошенка і прямі переговори з Путіним.