Західне розчарування: чому твіти Трампа про Іран, Мексику або Туреччину небезпечні для України

Зараз в інформаційному просторі можна знайти більш ніж багато матеріалів про наслідки ізоляціоністської зовнішньої політики Дональда Трампа. Зокрема ліберальне видання Vox заявило, що еру Трампа у царині зовнішньої політики можна вважати найвагомішою за кількістю наслідків.

Вихід Америки з TPP (Транстихоокеанського партнерства), Іранської ядерної угоди, Паризької кліматичної угоди, ЮНЕСКО, Ради ООН з Прав Людини, санкції проти Ірану та Туреччини, переговори з Північною Кореєю стають каталізаторами змін у сучасній системі міжнародних відносин. Мабуть, багато у кого постає питання, чи можуть ті ж антиіранські санкції або американське мито на китайський алюміній зіграти проти України на “Великій шахівниці”? Спойлер: можуть.

Кінець Північноатлантичної єдності

Не так давно Президент США назвав Європейський Союз ворогом Штатів, поставивши ЄС в один ряд з Росією та Китаєм. Своїми поглядами на міжнародну політику Трамп розпочав незворотній процес роз’єднання “Старої Європи” та США. Можна заявити, що уся зовнішньополітична лінія Америки стосовно кооперації з ЄС була перекреслена діями чинного Президента.

Логічно: яка країна або блок захочуть мати союзника, який одним необдуманим твітом або рішенням може зруйнувати давні союзи або змінити регіональну модель міжнародних відносин?

Зараз “Європа 28” більше не може покладатися на США у політичній, економічній та навіть військовій сфері. Зокрема на саміті НАТО в Брюсселі американський очільник заявив, що на країн-членів НАТО чекають дуже великі проблеми, якщо вони не збільшать фінансування оборонного сектора до розміру двох відсотків від ВВП до січня 2019 року.

Зараз ситуація загострилась до такого масштабу, що можна навіть прогнозувати сценарій американо-європейської торгівельної війни. США загострили відносини не тільки з країнами ЄС, а й з Британією, яка 29 березня 2019 року повинна вийти зі складу Євросоюзу, та навіть Канадою. Одним з останніх акордів якраз стали уже згадані антиіранські та антитурецькі санкції.

Трамп, оголосивши рішення про вихід США з іранської ядерної угоди, зараз хоче змусити Іран укласти, на його думку, “кращу угоду”, угоду величі Дональда Трампа, за аналогією до угоди з КНДР.

Європа не готова жертвувати своїми економічними інтересами, щоб догодити Вашингтону. Також на фоні кризи цінностей в ЄС та кризи біженців для “Старої Європи” неабияк важливо не допустити радикалізацію Ірану, яка у свою чергу спричинить чергову ескалацію на Близькому Сході. На даному етапі сторони мають різні погляди на міжнародні відносини. Трамп незадоволений Європою, а Європа Трампом.

Користь для Росії

Раніше за часів сильної підтримки ідеї “Єдиної Європи” у країнах ЄС та міцних трансатлантичних відносин, Кремлю було важко домовлятись з Заходом. У вересні 2018 Росія може розраховувати не тільки на м’якшу позицію Вашингтону, що в черговий раз підтвердив саміт у Хельсінкі, а також на поміркований погляд Європи. Останнім часом Москва почала вдало маневрувати на погіршенні американо-європейських суперечностей.

Зокрема 27 серпня французький Президент Еммануель Макрон, якого називають найбільш “проєвропейською” фігурою французького політикуму та якому пророкують долю наступного лідера ЄС, заявив про те, що ЄС не може більше покладатись на США та що Європі треба відновлювати співробітництво, у тому числі й військове, з Росією. Звичайно французький президент згадав дії Росії в Україні та Сирії, але це неабиякий дзвіночок для Москви та Києва.

Можна подумати, що Франція – це не показник, бо французько-російські відносини ще з епохи Просвітництва були досить теплі. Варто згадати тільки про дворянську французьку мову або Антанту, але зараз Росія має достатній вплив на всю Європу.

Зокрема Росія є головним постачальником нафти та газу для Німеччини, яка не має намірів відмовлятись від будівництва Північного потоку-2.

Німеччині, яка імпортує більше 95 відсотків нафти, не вигідно повністю сваритись з Росією, а в умовах нинішніх німецько-американських відносин – так тим більше. В Італії до влади прийшла коаліція популістів: ліворадикальна “Ліга” та праворадикальний “Рух 5 зірок” ніколи не приховували своїх проросійських симпатій. Міністр МВС Італії нещодавно взагалі визнав Крим російським.

Звичайно дана тенденція зовсім не означає, що Європа так просто “проковтне” окупацію Криму та війну на Донбасі та так просто пом’якшить санкційний режим, але для Росії нинішня геополітична ситуації більше ніж вигідна, що є дуже неприємним для України.

Віктор Карвацький, Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка, спеціально для «Політеки», 30 серпня 2018 року