Системний канібалізм: Мінекономрозвитку відверто нехтує розпорядженнями КабМіну

Україна потребує системних змін у частині захисту прав інтелектуальної власності, щодо цього постійно виказують занепокоєння представники ЄС, США та інші потенційні інвестори. Розуміючи це занепокоєння, Президент України у 2015 році схвалив необхідність проведення реформи «Захисту інтелектуальної власності» як вектора безпеки держави в Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020». Своєю чергою, Верховна Рада України схвалила Програму діяльності Кабінету Міністрів України, яка також передбачає «забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності». Відтак, Президент України і Верховна Рада України одностайні в тому, що національною проблемою у сфері інтелектуальної власності є «забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності».

Однак Мінекономрозвитку розпочав реформу державного управління сферою інтелектуальної власності, яка не відповідає Програмі діяльності Уряду і носить маніпуляційний характер для цілей реалізації планів деяких чиновників: підсісти на облік і розподіл фінансових потоків.

Що спонукає саме до таких міркувань?

Цілі реформи спаплюжені, а далі працює бюрократична технологія: Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.06.2016 №402-р. була схвалена Концепція реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні (далі – Концепція). 03.04.2017 Кабінет Міністрів України розпорядженням №275-р затвердив План пріоритетних дій Уряду на 2017 рік, пунктом 85 якого передбачалося створення у 4 (четвертому) кварталі 2017 року Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ).

У серпні 2016 року розпочалася інституціональна реформа сфери державного управління правової охорони інтелектуальної власності з реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 585 про ліквідацію Державної служби інтелектуальної власності України, функції якої передано до Мінекономрозвитку.

Задекларована мета реформи в тренді часу – це запровадження прозорої дворівневої структури державної системи правової охорони інтелектуальної власності та створення «єдиного вікна» з видачі охоронних документів та спрощення процедур для заявників.

Основними шляхами досягнення вказаної мети, закріпленої в Концепції, були наступні:

— ліквідація Державної служби інтелектуальної власності України;

— створення Національного органу інтелектуальної власності, що утворюється на базі Укрпатенту;

— удосконалення законодавства щодо механізму та порядку зарахування зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, з урахуванням міжнародних договорів України;

— ліквідація державного підприємства «Інтелзахист»;

— трансформація державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (ДО УААСП) у недержавну організацію колективного управління.

Мінекономрозвитку реформу у сфері інтелектуальної власності провалив. НОІВ не утворив, не забезпечив заплановані зміни у законодавстві.

Виконано тільки строки ліквідації ДП «Інтелзахист». З колективним управлінням правами авторів відбулась ціла історія з обіцянками і непорозуміннями. Мінекономрозвитку показав свою повну некомпетентність у темі і неспроможність організувати запланований результат. Як наслідок, Україна знову потрапила у так званий піратський 301 список. Завдяки загостренню пристрастей за збір та розподіл роялті і тиску з боку міжнародних заінтересантів з отримання своїх роялті Комітет з питань освіти та науки Верховної Ради України довів до прийняття Закон про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав. Тепер ДО УААСП перетворять з державної організації в приватну за законом влітку 2019 року і розпочнуть будувати систему колективного управління.

Загалом, аналізуючи черговий План пріоритетних дій Уряду, бачимо, що 2018 у вересні має бути Розроблено та подано до Кабінету Міністрів України проект Закону України щодо інституційних змін у державному управлінні сферою інтелектуальної власності, крім того, мають відбутися зміни механізму адміністрування зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності для поліпшення якості та підвищення ефективності роботи органів управління державної системи правової охорони інтелектуальної власності, а також спрощення та забезпечення прозорості процедур набуття та розпоряджання правами інтелектуальної власності, ефективності адміністрування зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Як механізм адміністрування зборів може підвищити ефективність роботи та забезпечити прозорість процедур набуття та розпорядження правами інтелектуальної власності?

Підвищити ефективність роботи можна, змінивши закони в сфері інтелектуальної власності та деякі процедури. Для цієї роботи треба фахове осмислення судової практики і міжнародного досвіду без революцій та інституціональних змін, інакше результат, як ми спостерігаємо, буде тільки в піаркомпанії. Щодо прозорості, то Мінекономрозвитку не може справитися з найпростішими задачами − оприлюднити свої накази та в елементарний спосіб обговорити з фаховим середовищем поточні напрацювання законопроектів.

Однак Мінекономрозвитку видає Наказ № 718 від 24.05.2018 р. про утворення державної організації «Національний офіс інтелектуальної власності» та затвердження Статуту державної організації «Національний офіс інтелектуальної власності». До цих пір про національний офіс нічого не було чути. Перше, що впадає в око, це незаконність його створення з точки зору вже затверджених Урядом нормативно-правових актів реформування сфери інтелектуальної власності, а саме:

Метою реформи інтелектуальної власності, яка передбачена Концепцією Мінекономрозвитку, є забезпечення формування державної політики у сфері інтелектуальної власності та її реалізація, а національний орган інтелектуальної власності виконує окремі публічні функції (владні повноваження) з реалізації  державної політики у зазначеній сфері.

Проте Наказ Мінекономрозвитку № 718 від 24.05.2018 р., порушуючи вказані вище нормативні акти Кабінету Міністрів України, вводить в оману та створює незрозумілу державну організацію − Національний офіс інтелектуальної власності, підкреслюємо: не Національний орган інтелектуальної власності, передбачений Урядом України, а якийсь «офіс» з ідентичною абревіатурою НОІВ.

Мовою фахівців сфери інтелектуальної власності це називається змішування до ступеня схожості, або введення в оману споживача.

Чим же планує займатися так званий офіс?

Не вдаючись до детального аналізу Статуту офіса, зазначимо, що хоча офіс визначено як неприбуткову некомерційну організацію без мети отримання прибутку, але предметом діяльності офіса є надання послуг, які відповідно до Постанови КМУ №1716 від 23.12.2004 р. є платними і відносяться до сфер патентної та інноваційної діяльності, зокрема офіс забезпечує, сприяє, здійснює, бере участь, спрямовує тощо.

Офіс відповідно до Статуту не є закладом експертизи та не проводить її, а також не є суб’єктом владних повноважень. Навіщо створена ця організація? На нашу думку, відповідь є в самому Статуті: у п.3.3 зазначено, що організація здійснює облік надходжень від установлених законом зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності та спрямовує ці надходження. Тобто на рахунки офісу будуть йти кошти, які заробляє Укрпатент, а офіс буде їх ділити — типова «совкова» логіка: хто ділить той і в «шоколаді». Це і є, на нашу думку, основна мета авторів Наказу Мінекономрозвитку. А що буде з експертами? Вони підуть, або поїдуть туди, де цінують фах. В Україні йде повальний процес відтоку мізків, а це буде ще одним епіцентром катастрофічного явища. Замість того, щоб пригасити ці явища в країні, чиновники Мінекомрозвитку штучно розбурхують пристрасті навколо – як би там не було, працюючу організацію Укрпатент намагаються привести до стану зубожіння.

Звертаємо увагу, єдиною реальною функцією створеного офісу є облік та розподіл зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, тож цей факт викликає занепокоєння про чистоту помислів авторів Наказу. Створення такого офісу, на нашу думку, несе корупційну складову і є приводом до подання цього факту в Антикорупційні органи України.

Ця ситуація нагадує схеми роботи НАК «Нафтогаз України», який ділить прибутки від видобутку та транспортування енергоресурсів.

Прибутки працівників НАК «Нафтогаз України» просто шалені, а розвиток видобутку з року в рік скорочується. Замість дієвих реформ, які покращували б життя українців, в країні замінюють одних працівників іншими, які наближені до вищих посадовців країни.

На фоні загальної тенденції, яку реалізує протягом останніх років Кабінет Міністрів України щодо планової приватизації державних підприємств України, створення нової державної організації, так званого офісу, не вкладається в логічність урядових рішень. У наступному році цей офіс може бути включений до переліку на приватизацію. Чому ні? Може в планах авторів цієї схеми є побудувати монопольну імперію з надання послуг замість патентних повірених?

Зрозуміло, що чиновників хвилюють збори за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності. Замість системної роботи приведення зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, до реальних, відповідно до фактичних витрат за експертизу, замість обгрунтованої вартості за підтримку чинності охоронних документів, подальшої розбудови інфраструктури, чиновники бачать привабливу картину, коли кошти начебто платять за повітря і їх треба правильно поділити.

Був час, коли їх витрачали на будівництво та інфраструктуру, а тепер їх хочуть спрямувати на нетипові для сфери фонди підтримки винахідництва та інновацій, стартапи тощо. Сфера інтелектуальної власності завжди підтримувала винахідників, для цього запроваджені для них суттєві пільги. Для чого винаходити велосипед? Відповідь одна — бажання обліковувати та спрямовувати кошти системі таким чином, щоб не змінювати нічого, а просто їх перенаправити.

За останні роки вартість отримання охоронного документа з інтелектуальної власності підвищувалася і стала занадто великою. Це була начебто вимога ЄС —введення єдиної шкали (замість подвійної) тарифів для міжнародних та національних заявників. Тоді не змогли перебити ці вимоги і підвищили вартість видачі охоронних документів для національного заявника і вона стала занадто дорогою. Це питання потребує додаткових досліджень і розуміння — яку країну ми будуємо? А поки ми спостерігаємо системний канібалізм.

Ірина Абдуліна, головний редактор журналу «Інтелектуальна власність в Україні», магістр права інтелектуальної власності