Авторське право в Україні: через терни – до пекла
Як Верховна Рада знайшла вірний спосіб знищити торгові відносини з Заходом
Дорога до пекла, як відомо, вимощена благими намірами. Особливо ж добре ця дорога стелиться тоді, коли за втілення таких намірів беруться ділки і нувориші, які в будь-якій благій справі шукатимуть свою вигоду. Для економіки України, вочевидь, дорога до пекла вже скоро прискориться і благим наміром навести лад в розваленій і понівеченій сфері авторського права – адже вже сьогодні ми можемо говорити, що цю справу наша держава вчергове довірила зовсім не тим виконавцям.
Власне, чи варто нагадувати, що проблеми для України не далі як минулого листопада пообіцяв особисто президент США Дональд Трамп, коли в ультимативній формі висунув нашій владі вимогу впорядкувати багатостраждальну сферу інтелектуальної власності – інакше ж, Україна, як ненадійний партнер, випаде зі списку країн, котрим Сполучені Штати надають торгові преференції. Озвучена ця погроза була, до речі, одразу після того, як американські і європейські експерти ознайомились з черговим «шедевром» вітчизняної законотворчості, і засудили наскрізь непрофесійний, зітканий з корупційних схем законопроект №7029 щодо регулювання сфери авторського права, підписаний (на диво!) дуже авторитетною групою депутатів, включно з Марією Іоновою і Оленою Конратюк. Тоді тільки й було мови, що згаданий законопроект покликаний «відмазати» радіо і телебачення від виплат роялті авторам. Що аж ніяк не влаштувало світову спільноту.
З того дня минуло майже півроку – той самий термін, що американські партнери надали Україні для приведення всієї сфери авторського права і зокрема виплат роялті українським і світовим авторам хоча б до видимості порядку. І аби ніхто не подумав, немов в президентському кріслі США засідає просто рудий жартун, що буде лише висловлювати занепокоєння в стилі його попередника – буквально минулого тижня США скасували торгові преференції на 155 українських товарів.
А що ж за ці півроку відбувалося зі сферою авторського права України? Здавалося б, наш уряд почав непогано – принаймні Володимир Гройсман вніс до Верховної Ради важливий Проект Закону «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і суміжних прав», за номером 7466 – нехай сирий і написаний «наспіх лівою рукою», проте після першого читання і відправки на доопрацювання навіть він мав шанс перетворитись на справжній європейський і про-український закон про роялті. Вже тим більше, коли під такою загрозою опинився вітчизняний виробник, добробут якого тепер залежав від активної позиції депутатів.
Але надалі в програмі реформування системи авторського права вочевидь відбувся збій – вона повернулась до «стандартних налаштувань», тобто банальної корупції і пошуку вигоди для лобістських угрупувань в Верховній Раді.
Здавалося б, шанси на написання повноцінного закону про роялті і уникнення гніву суворого, проте справедливого дядечка Сема все ж є. Комітет Верховної Ради з питань освіти та науки скликав робочу групу з 72 осіб, в котру увійшли знані спеціалісти зі сфери авторського права, представники Ради, медіа.
Основною метою майже сотні спеціалістів було визначити статус і принципи роботи організацій колективного управління – тобто тих структур, що існують в кожній країні світу і спеціалізуються на зборі роялті з тих суб’єктів господарювання, які використовують в своїй діяльності музику. А це – величезний пласт кафе, ресторанів, організаторів концертів, радіостанцій і телеканалів. Досі «ефективність» цієї системи в Україні дозволяла їй впевнено збирати і виплачувати найменші (!) суми роялті в усій Європі. Що зрештою і викликало роздратування країн Заходу, чия музика активно ротується в Україні.
Два тижні ці антагоністичні за поглядами групи спеціалістів ламали списи навколо кожного пункту майбутнього закону, але зрештою все ж досягли здавалося б неможливого консенсусу і видали текст законопроекту, який начебто влаштовував як українських авторів, так і ЄС з США.
Це порозуміння продовжилось кілька днів. Допоки на офіційному сайті Верховної Ради не з’явився текст законопроекту… котрий не мав нічого спільного з двотижневими напрацюваннями експертів. А багато в чому – просто дублював раніше «зарізаний» через повну непридатність законопроект №7029. На обурення експертів, що витратили сили і час на суперечки і вироблення конструктивної позиції секретар Комітету з питань освіти та науки відповів в стилі: «Погралися в демократію, і досить». Текст нового законопроекту, внесений з порушенням всіх процедурних і етичних норм, шокував як авторів, так і власне представників США і ЄС. Щоправда автори його, частина з котрих стояла і за скандальним №7029, намагаються переконати загал у повній підтримці цього тексту з боку Заходу.
Таким чином, вже цього тижня у другому читанні в Верховній Раді буде запропоновано законопроект, що зокрема містить наступні норми.
Відтепер користувачі музики зможуть платити роялті з «суми надходжень, отриманих користувачами від кінцевих споживачів послуги». Це означає, що такі суб’єкти господарювання, як радіо і телебачення фактично платитимуть авторську винагороду не у вигляді відсотку від доходу, як було досі – вони будуть просто звільнені від будь-яких виплат роялті (і будь-яку музику використовуватимуть безкоштовно на звій власний розсуд), адже «кінцевим споживачем» їх послуги є український глядач або слухач, котрий за цю послугу… не сплачує медійникам ані копійки. І якщо в Європі і США суми авторської винагороди, сплаченої авторам медіагрупами, обчислюються сотнями мільйонів євро – в Україні сфери телебачення і особливо радіо (що фактично існує за рахунок музики), у виплатах авторам запишуть чистий «нуль». В тому числі – і західним авторам. При цьому – надалі отримуючи відчутні доходи від реклами. Достойна реакція на цілком реальні погрози Трампа! Тут вже варто нагадати, що навіть в нашумілому законопроекті №7029 схеми «укриття» радіо і телебачення від виплат роялті були завуальованими. Натомість, в новій редакції законопроекту №7466 навіть з «вуалями» вирішили не морочитися.
Щоб зняти сумніви в тому, чиї інтереси обслуговують автори скандального тексту законопроекту, від виплат роялті вирішили просто «звільнити» і кабельних ретрансляторів, котрі, до речі, від «кінцевого споживача» свою долю дійсно мають, а відповідно – мають, з чого сплачувати роялті за поки діючим законом.
Аби забезпечити безхмарне життя не тільки медійним структурам, а й тим, хто фактично заганяв авторське право України в глухий кут протягом останніх 10 років, законопроект містить і норми спрощеної реєстрації організацій колективного управління. На практиці це значить, що після прийняття закону нових ОКУ може з’явитись хоч сотня замість діючих 19 (на скороченні кількості котрих так наполягали в Євросоюзі!), а це – просто таки роздолля для демпінгу і розкрадань роялті, котрі в катастрофічних масштабах мали місце в Україні і без подібних законів.
Як вишеньку на торті «законотворці» ввели в текст досі небачені в світовій практиці процедури. Як то визначення акредитованої ОКУ (тобто уповноваженої на збір роялті з усіх користувачів в одному виді прав) за допомогою… власне тих самих користувачів (які, скажімо правду, від виплат роялті сахаються як від вогню) і (еталон нісенітниці!) творчих спілок – тобто радянського рудименту, що на сьогодні існує для проформи і не здійснює жодної видимої діяльності. До цього додається ще одне ноу-хау у виді загадкової «додатково акредитованої ОКУ» – ще одна краплинка анархії у морі хаосу. Адже і такого «додаткового» феномену не існує в жодному законі про авторське право у світі.
Також вітчизняних і іноземних авторів пропонується порадувати «комісією» у 50% від їх роялті, направлених на користь держави. Точніше «на розвиток української культури», але хто з вітчизняних чиновників виявиться «найкультурнішим» для отримання цієї комісії, залишається тільки здогадуватися. Щоправда не тільки такими «дрібними» бонусами законопроект порадує його авторів і інших причетних. Але й, знову ж таки, небаченою в світі державною електронною системою адміністрування для декларування творів. За світовою практикою, розробкою таких систем за власні кошти і гранти займаються безпосередньо організації колективного управління. В Україні деякі державні структури для розробки і обслуговування таких програм викачують з бюджету по кілька десятків мільйонів гривень. Тож можна гарантувати, що і створення цього плоду «похмурого депутатського генія» явно влетить державі в хорошу копійку. Як подібні кошти освоюються на наших теренах нагадувати певно немає сенсу.
Зараз залишається тільки гадати які направду суми стоять на кону для деяких представників Верховної Ради, якщо навіть після попередження від Дональда Трампа, і, більш того, старту процесу введення санкцій проти України за систематичні порушення прав авторів, вони видають на гора законопроект №7466 в тому вигляді, в котрому ми маємо його зараз. Проте твердо можна стверджувати одне. Попри усталену думку представників медіа і депутатського корпусу, що «до бога високо», Європа і США більш ніж уважно слідкують за Україною в тих питаннях, котрі стосуються захисту їх фінансових інтересів. І намагання обдурити Трампа, а разом з ним і весь світ, скоріше за все закінчаться тим, що обдуреною виявиться тільки одна країна, позбавлена преференцій від свого головного світового стратегічного партнера. Страждати через це доведеться, традиційно середньому бізнесу і армії. Щоправда – не медіагрупам і не депутатам. Їх тили, як ми бачимо, навіть під тиском США виявилися прикритими більш ніж надійно.