Сирійське пекло: Путін потрапив у нову пастку

Ситуація в Сирії все більше заходить в глухий кут. Здається, будь-які дії сторін можуть призвести тільки до подальшої ескалації конфлікту. Рахунок убитих в ході протистояння перевалив за півмільйона осіб.

Застосування лояльними Асаду силами хімічної зброї створює небезпечний прецедент. Десятиліття дипломатичного праці щодо заборони даного виду озброєння в світі поставлені під сумнів.

Сирія взяла на себе зобов’язання з утилізації своєї хімічної зброї ще в вересні 2013 року. Зобов’язання виконані не були. Хімзброю використовували, щоб змусити повстанців відступити із зайнятих територій. Найбільша кількість людей постраждала при атаці на Хан-Шейхун 4 квітня минулого року із застосуванням зарину. Було вбито понад 70 осіб і поранено більше трьох сотень. Хан-Шейхуну передували застосування хлору в аль-Латаміні 25 березня і зарину там же 30 березня. Перші дві акції залишилися без жорстких контрзаходів з боку світової спільноти. Що і дозволило Асаду «розвернутися» в Хан-Шейхуні. Тільки тоді Америка відреагувала, випустивши 60 своїх «Томагавків» з есмінців в Середземному морі по авіабазі Шайрат. Звідси в свій смертельний рейс 4 квітня, трьома днями раніше, відправився літак урядових ВПС з зарином на борту.

Готуйся, Росія, ракети прилетять

Гуманітарна катастрофа 7 квітня в Думі стала своєрідним викликом світовій спільноті. Схоже, Асад подібним жорстоким чином «нагадав про себе» і перевірив Захід. Дійсно, в ніч з п’ятниці на суботу 14 квітня США, Великобританія і Франція завдали показовий авіаудар у відповідь. Продемонструвавши, що слів на вітер не кидають. Ще в понеділок 9 квітня був нанесений авіаудар по військовій базі «Тіас», або «T4», ВВС Сирії. У причетності підозрюють Ізраїль, той від коментарів відмовляється. Однак варто копати глибше.

Припускають, що справжні причини проведення союзниками військової операції – не знищення складів з хімічною зброєю. А збереження глобального статусу-кво.

За повідомленнями сирійських активістів, авіаудари викликали негативну реакцію з боку місцевих жителів – їх ефективність поставили під сумнів. Ніщо не заважає Асаду і надалі використовувати хімічну зброю, запевняють активісти. Потрібні більш жорсткі заходи, вважають противники чинного президента. Подібні атаки надалі навряд чи радикально вплинуть на методи ведення Асадом війни, кажуть вони. Дійсно, пафос в заявах Трампа напередодні атаки був куди більш багатообіцяючим, ніж її результат. «Готуйся, Росія, ракети прилетять». Втрат серед військових немає, серйозної шкоди об’єктам військової інфраструктури не нанесено. «Ракети вразили свої цілі» і крапка. В атаці на «Тіас» 9 квітня, що приписують Ізраїлю, загинуло 14 сирійських військовослужбовців.

Авіаудари союзників прогнозовано засудили Росія і Іран. Риторика Китаю була нейтральною в цілому з деяким ухилом в проросійську. У МЗС Китаю зазначили, що проведення військових операцій без рішення Ради Безпеки ООН не відповідає міжнародному праву. У той же час прийняття подібних рішень фактично неможливе через постійне вето з боку Росії. Лідери більшості країн світу підтримали нічний рейд проти Асада.

Місія виконана?

Загроза ядерної війни виразно витала в повітрі в післявеликодній тиждень. Квітневі сценарії від Асада в нинішньому і 2017-му роках схожі. Відмінність – в більш швидкій реакції Заходу і звинуваченнях Трампа в бік безпосередньо Росії. Саме гучні слова президента США змусили багатьох замислитися про можливе повторення Карибської кризи. Через кілька днів і за фактом операції 14 квітня ситуація вже більше нагадує барвисту постановку. На захист Трампа може говорити тільки можливе небажання перегнути палицю і викликати осуд світової спільноти. Але говорити набагато тихіше його недавніх гучних твіттів.

Більше того, резюмувавши авіаудар по Сирії своїм «Місію виконано», Трамп по суті відзвітував перед Асадом, що подальшого покарання за Думу не буде. А також нарвався на паралелі з Бушем-молодшим, який використовував цю фразу в 2003 році після вторгнення в Ірак. Американські медіа відзначили, що у випадку з Джорджем Бушем-молодшим «місія виявилася не виконана». А сирійські телевізійники за кілька годин після атаки показували ролики з Асадом, що тріумфально займає своє робоче місце, і святкуючих на вулицях жителів країни.

Росія не втручалася – Путін прекрасно розумів, що союзники проводять просто демонстрацію сили і на загальний баланс це ніяк не вплине. А можливо і сам «дав добро» на нанесення авіаударів. Російська делегація на чолі з віце-спікером Ради Федерації Андрієм Турчаком була присутня в Дамаску напередодні нальотів. Випадково зачепити когось із представників РФ означало серйозно загострити пристрасті. Росія і США зобов’язані були домовитися – американці напевно узгоджували свої дії з російською стороною.

Пастка для Путіна

Світ зітхнув вільніше. Обидві сторони зберегли здоровий глузд для того, щоб уникнути прямого військового зіткнення. У той же час з’являються все більш жорсткі розбіжності між Росією і США щодо президента Асада. Подібного загострення відносин між державами не було з часів Карибської кризи. Не виключений новий виток протистояння.

А все тому, що Путін, по суті, став «заручником Асада». Він зайшов занадто далеко, щоб перестати його підтримувати. Кремль не може допустити, щоб Сирія розділила долю Лівії або Іраку. Тому Вашингтон вже готує новий пакет санкцій проти Москви. Попередні наочно продемонстрували, наскільки вразливою є російська економіка і наскільки вона зав’язана на західних ринках. Введення нових санкцій буде куди більш ефективним кроком, ніж нічні авіаудари від Трампа.

Андрій Каут