Флагман не лише українського, а й світового ракетобудування «Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова» опинився в дуже скрутному становищі. На сьогодні у підприємства є маса проблем із менеджментом Сергія Войта, відсутністю замовлень, колективом і боргами. І доки колектив намагається врятувати Південмаш, безліч зацікавлених «друзів» рвуть підприємство на частини будь-якими доступними методами.
Першоджерело проблем
У багатьох вітчизняних підприємств, особливо у оборонних і машинобудівних, як Південмаш, глобальні проблеми почалися на початку 90-х років. Причина в тому, що подібні підприємства були розкидані по всьому Союзу і часто не мали замкнутого циклу виробництва. А після початку російської агресії проти України труднощі лише посилилися.
І, як не дивно, відмова від співпраці з компаніями країни-агресора стала лакмусовим папірцем, який показав ефективність роботи керівництва підприємств.
Яскравий тому приклад АНТК Антонова: вони пішли від російських «друзів» і переорієнтувалися на співпрацю іншими світовими компаніями. Цей приклад доводить, що все можна зробити, було б бажання.
А от у керівництва Південмашу, судячи з сьогоднішнього стану справ, такого бажання не було. Хоча підприємство з безцінним і досвідченим колективом, величезною кількістю розробок і технологій, затребуваних по всьому світу, давно мало стати одним з основних фінансових донорів України.
Але ні. Сьогодні у підприємства, яким уже три роки керує Сергій Войт, борг перед державою 40 млн грн., заборгованість із зарплати – 100 млн грн. і неймовірно мала кількість замовлень. Ба більше – як запевняють працівники Південмашу, де обіцяли робити не лише ракети, а й сільгосптехніку, в цехах зрізають метал. А випробувальні полігони здали нишком аграрним компаніям.
Підсумок плачевний – колектив, який формувався десятиліттями, через бідність розвалюється. Кадри, які створюють одні з найкращих ракет у світі, звільняються. Але найжахливіше, що інженери біжать до Росії. І засудити їх складно. Грошей не платять місяцями, сім’ю утримувати треба. Ось і виходить, що керівництво Південмашу своїми невмілими діями спонсорує агресора найкращими кадрами, а разом із тим і секретними технологіями. За такого підходу і промислового шпигунства не потрібно.
Але найбільше дивує, що під час цієї масової міграції еліти ракетобудування директор Сергій Войт справно отримує чималу зарплату, декларує відразу кілька рахунків із заощадженнями та їздить на елітному позашляховику.
Російський слід
Незважаючи на всю проблематичність, Південмаш залишається одним із найбільш ласих шматків, який Росія хоче вкрасти собі. На щастя, організувати в Дніпрі псевдореспубліку агресору не вдалося, але спроби поцупити ракетників на цьому не зупинилися.
На сьогодні в РФ склалася патова ситуація в ракетобудуванні. Незважаючи на наявність коштів і підприємств, зробити робочу ракету агресор не в змозі. І невдалі запуски це підтверджують. Тому для російської оборонки вкрай важливо якщо не дістати Південмаш, то хоча б отримати цінні кадри, а разом з ними і необхідні знання. І в цьому сенсі руйнівний менеджмент Сергія Войта на руку ворогові України. Через борги його підприємства до ворога тікають найкращі. При цьому явище настільки масове, що та сторона навіть перебирає кадрами.
Саме такими оголошеннями заповнений увесь сегмент ринку пошуку роботи в РФ. Звернімо увагу на те, що для виховання повноцінного працівника підприємства одного інституту недостатньо. На Південмаші неодноразово говорили про те, що на навчання кожного працівника до рівня професіонала потрібно від 5 до 8 років. За цей час він набирається не лише досвіду, а й отримує важливий багаж знань, більшість яких мають гриф секретності.
А тепер уявіть, що до Росії біжать тисячі таких співробітників. Це колосальні втрати, зокрема й технологій.
Потрібно відзначити, що, незважаючи на всю патріотичність Дніпра і його жителів, на Південмаші через тривале співробітництво з російською оборонкою залишаються достатньо серйозні проросійські настрої.
Навіть сам гендиректор Сергій Войт у коментарі російському РІА в 2014 році журився про непосильні наслідки розриву «дружби» в оборонці: «Десь на 50% (скоротилася співпраця з РФ).На ті проекти, які були з обслуговування балістичних ракет військового призначення, накладено табу. Точні збитки від припинення співпраці ще не підраховано. Десь 200 мільйонів доларів майбутні збитки».
Підігрівають проросійські настрої і відверті друзі Кремля. Наприклад, у лютому цього року колектив Південмашу активно опрацьовував одіозний Олександр Вілкул. Який підігрівав думку в колективі, що держава для порятунку підприємства робить дуже мало.
«Уряд зобов’язаний забезпечити держзамовленнями нашу космічну галузь, зокрема Південмаш, і забезпечити фінансуванням», — заявляв нардеп-опоблоківець.
При цьому керівництво режимного підприємства не лише не перешкоджало такому візиту, а радо провело екскурсію соратнику Януковича. Це й не дивно. Адже, за деякими даними, сам Сергій Войт значився помічником регіонала Василя Грицака.
Така дружба з регіоналами і постійні спогади, що «з РФ були замовлення і гроші», згубно впливають на колектив. Масла у вогонь підливають і працівники «ми родом із Союзу», а також заслані шпигуни РФ. При цьому зазначимо, що гендиректор Сергій Войт не робить жодних дій, щоб переламати ситуацію на режимному підприємстві. Хоча збереження порядку і держтаємниць – одне з основних його завдань.
Ба більше – він підігріває ці настрої своїми діями.
Минулого року керівництво підприємства уклало договори з компаніями країни-агресора на постачання комплектувальних на 6 млрд грн.
А цього року російська компанія S7 Sea Launch уклала контракт з українським підприємством «Південмаш» на закупівлю 12 ракет-носіїв «Зеніт».
Усе це широко рекламують кремлівські ЗМІ, висвітлюють це як руку допомоги українським ракетникам, під соусом зі смаком «кисельовщини» – «Росія рятує Південмаш».
Одночасно РФ не припиняє спроб промислового шпигунства. Українські спецслужби щороку ловлять шпигунів, щоправда широкого розголосу це не отримує.
«Навіть з огляду на те, що Україна і Росія тривалий час співпрацювали в оборонній сфері, і у них, і у нас завжди було чимало технологій, що викликають підвищений інтерес іншої сторони. Але з суб’єктивних причин спроби незаконно добути секретну інформацію, що періодично виникають, широкого розголосу не отримували — подібним фактам намагалися ходу не давати», — розповідав у одному з інтерв’ю колишній перший заступник гендиректора концерну «Укроборонпром» Максим Глущенко.
Співпраця з Росією обурила і громадян України. Адже ні для кого не секрет, що Кремль може говорити одне, а розуміти і робити зовсім інше. Тому співпраця нехай навіть у мирному освоєнні космосу в підсумку може обернутися для нашої країни великими проблемами.
До речі, цими випадками взаємодія керівництва Південмашу з РФ не обмежується. Розповідають й інші приклади.
