Альфа-Банк. Недоторканні на крові

Відразу ж після перемоги на президентських виборах зразка 2014 року Петро Порошенко почав системну деолігархізацію країни, роблячи життя надвеликого капіталу в Україні максимально некомфортним. Фірташ, Ахметов, Коломойський, Пінчук, Новінський і цілий ряд дрібніших персонажів за останні три роки значно просіли у своїх фінансових можливостях.

На поточному етапі така політика цілком схвалюється на Заході, який очікує на «зачищене поле» для входу в Україну транснаціональних корпорацій (ТНК). Втім, у недалекому майбутньому у представників ТНК уже виникне прямий конфлікт із «останнім олігархом» України – самим Петром Олексійовичем, якого теж намагатимуться посунути. Але це питання, нехай і не дуже віддаленого, але все ж майбутнього.

А от самому Порошенку деолігархізація України потрібна з цілком предметних кон’юнктурних міркувань. Саме таким чином він позбавляє можливості фінансування політичних опонентів. Ресурсна база зосереджена навколо Порошенка, і це істотно збільшує його шанси на переобрання в 2019 році.

Однак, зачистивши внутрішні потенційні джерела фінансування опозиційних політпроектів, команда Порошенка не врахувала зовнішнього фактора «м’якого втручання». І один із основних таких чинників впливу на внутрішню політику України – практично бездонний Альфа-Банк, бенефіціари якого тісно пов’язані з Володимиром Путіним.

Американо-англійські проекти

Одна з причин стрімкого зльоту «Альфа-груп» полягає в правильному визначенні «базових партнерів» на міжнародній арені. Фрідман і Ко практично ніколи не відмивають гроші на коротких схемах. На самому початку 90-х, коли «альфівці» засвітилися в транзиті наркотиків із Китаю, що в підсумку коштувало солідних відкупних на рівні федерального центру, команда Фрідмана більше не попадалася на дрібноті. Головний принцип «Альфа-груп» – максимальна міжнародна легалізація – і досі залишається наріжним каменем усієї цієї команди.

Саме тому Альфа-Банк окремо юридично прописаний і в Україні, і в Білорусі, і в Казахстані. І саме тому головні офіси банку розташовані в Люксембурзі, Голландії та Британії. І саме тому основна четвірка «альфівців» – Фрідман, Хан, Авен і Кузьмічов – мають «про запас» ізраїльське громадянство, а також дозвіл на проживання в Швейцарії, Великій Британії та США. Максимальний космополітизм із мінімальним юридичним корінням у Росії. Алібі 100-відсоткове.

Характерно, що тісні контакти з американцями «альфівці» міцно налагодили ще в середині 90-х. Саме тоді на зустріч із Петром Авеном – у той час він значився президентом Альфа-Банку – приїхав до Москви екс-заступник міністра фінансів США, а на той момент віце-президент CS First Boston (CSFB) Девід Малфорд. Відразу ж після цієї зустрічі в управління тоді ще невідомого банку були введені американські менеджери, зокрема з CSFB в Альфа-Банк перейшов працювати інвестбанкір Алекс Кнастер. Персонаж цікавий, у функції якого, крім іншого, входила акумуляція фінансів на політичні проекти. Уже наступного року Авен і Фрідман увійшли в коло «семибанкірщини», що забезпечила перемогу Бориса Єльцина на президентських виборах.

Саме з цього моменту Альфа-Банк став головним тіньовим розрахунково-касовим центром у політико-фінансових операціях Кремля. В кінці 90-х таким самим чином «альфівці» зайшли на британський фінансовий ринок. Через свій десант, делегований в уряд РФ, – Суркова, Абрамова і Попова – Альфа-Банк виграє приватизаційний конкурс щодо Тюменської нафтової компанії (ТНК), а потім відбувається зливання однієї з найбільших російських «нафтянок» із British Petroleum (BP). Переговори з президентом ВР лордом Джоном Брауном проводив якраз Кнастер, а Михайло Фрідман саме після утворення англо-російської ТНК-ВР почав жити більшою мірою в Лондоні. А вже напередодні анексії Криму Кнастер провів успішні переговори щодо злиття ТНК-ВР з «Роснефтью». В результаті третя за обсягами нафтова компанія РФ знову перейшла під повний контроль Кремля з легалізованими виходами на західні фінансові ринки.

Функції Альфа-Банку в цих операціях – робота з «проблемними боргами». Це і рейдерство в «Югранефть», і створення нафтотрейдингової компанії Crown Resources, яка працювала в обхід санкцій ООН безпосередньо з покійним Саддамом Хусейном, і відступ від 200-мільйонної компенсації за екологічну катастрофу з танкером «Престиж», затонувшим біля берегів Іспанії. Характерно також, що «альфівці» світяться у всіх проблемних регіонах планети, куди чисті інвестори ризикують заходити. Куба, Венесуела, Нігерія, Камерун, Іран – конкретно за ці регіони відповідає Олексій Кузьмічов, який контролює 18% Альфа-Банку.

Цікавий ще один момент. Роль «Альфа-груп» у перемозі Дональда Трампа на президентських виборах. У червні 2016 року Дональд Трамп найняв компанію Cambridge Analytica, що займається психологічним таргетуванням у соцмережах. Простіше кажучи, фахівці з цієї компанії визначають особистісний портрет потенційного виборця через його активність у «Фейсбуці», а потім під нього індивідуально прописують політичні меседжі свого кандидата. Для прикладу, в тому ж 2016-му послугами цієї компанії користувався Найджел Фарадж, який зумів буквально «на п’ятачку» втілити в реальність Brexit. Підсумки виборчої кампанії у США зараз також відомі. І знову тут засвітилася компанія Cambridge Analytica.

А тепер найцікавіше. Цю компанію для Трампа найняв мільярдер Роберт Мерсер, а Cambridge Analytica, своєю чергою, входить до британського концерну SCL Group. Останнім володіють той самий Мерсер і Михайло Фрідман через свою «Альфа-груп». У результаті можна простежити очевидну зв’язку: Трамп – Мерсер – SCL Group – «Альфа-груп» – Кремль. І тепер директор компанії Cambridge Analytica Олександр Нікс значиться старшим інформаційним стратегом у команді Трампа. А дочка Мерсера – Роберта Мерсер – разом зі Стівом Бенноном входить у коло наближених до тіла президента США. Функції ж Фрідмана залишаються тіньовими. Через Альфа-Банк він викуповує компромат на Трампа і максимально вуалює зв’язки президента США з російськими дипломатичними та фінансовими колами.

Українська експансія

В Україні масштаби діяльності в «Альфа-груп» на порядок менш помітні, але пов’язано це саме з токсичністю самої «російської теми» в країні. Альфа-Банк в Україні в публічній сфері поводиться демонстративно проукраїнськи. Михайло Фрідман у вкрай рідких інтерв’ю щоразу підкреслює своє львівське походження, а його колега – Герман Хан – також при нагоді згадує, що народився в Києві. Одночасно «альфівці» продавлюють тему, що з Путіним у них вже побиті горщики, а після посадки Ходорковського Фрідман і зовсім перебрався на ПМП до Лондона.

А паралельно «Альфа-груп» усе більше закріплюється на фінансовому ринку України. Купили за безцінь активи банку «Форум», кинувши попутно вкладників установи-банкрута на 3 млрд грн. Отримали також згоду від НБУ на поглинання Юніткредитбанку, але угода поки що не оформлена. Проте легко вдалося поглинути великий Укрсоцбанк, який за активами перевищував філію українського Альфа-Банку. Також «альфівці» регулярно отримують рефінанс від Гонтаревої, а сама глава НБУ систематично повторює, що Альфа-Банк «не є російським». І цей «не російський банк» регулярно отримує мільярдні вливання від Нацбанку. Напевно, «просто так».

А ось в українську політику «Альфа-груп» демонстративно намагається не втручатися. Акуратно підгодовує Вакарчука і Садового, представники «альфівців» провели кілька зустрічей із Саакашвілі. Ну і, звичайно, демонструється тотальна лояльність Петру Олексійовичу. Але цей штиль пояснюється просто. У Кремлі ще не вирішили з наступником Порошенка, більш того, цілком допустимо, що нинішній президент їх навіть влаштовує. Наразі «Альфа-груп» нарощує своє тотальне домінування на фінансовому ринку України. І як тільки надійде сигнал про підтримку узгодженої кандидатури, можна бути впевненим, що в Альфа-Банку буде ресурс провести фінансово-виборчу кампанію будь-якої складності в Україні. Під наглядом Кремля.

Далі буде…