Казус Трампа: президент під загрозою імпічменту

Крім того, жоден зі скандалів навколо Трампа не закінчується і обростає все новими подробицями. Загалом таке враження, що Америка рухається в бік імпічменту президента. І це через обставини не лише внутрішньополітичне питання. Світ уважно стежить за тим, що відбувається на берегах Потомаку і відповідно вибудовується політика в різних регіонах планети.

Стрижневим залишається розслідування зв’язків оточення Трампа і певною мірою його самого з Росією і втручання Москви, що межує з ним, у перебіг виборів у США. Цього вже багато, але тут нагодилися інші великі та малі проблеми.

Паплюжні зв’язки

Головна причина всієї скандальної ситуації в тім, що Трамп не є системним політиком. Він став президентом виключно через вміння осідлати популістську хвилю і наобіцяв усім те, що кожному так хотілося почути.

Супротивникам мігрантів було сказано, що на кордоні з Мексикою побудують стіну, і потік нелегалів начебто припиниться. Але будівництво стіни досить трудомістка і дорога річ. До того ж не дає гарантій, що нелегальна міграція дійсно припиниться.

Під час передвиборчої кампанії Трамп багаторазово обіцяв, що зростання ВВП США буде не менш як 4% на рік. Поки ж спостерігається не зростання, а стагнація. Сукупний обсяг виробництва товарів і послуг у перші три місяці 2017 року зріс у річному обчисленні за все на 0,7% після підвищення на 2,1% в останньому кварталі 2016 року.

Кожна промова президента – якщо не наїзд, так незнання фактів. Німецькі автомобільні кампанії він звинуватив у розширеному експорті і в тому, що тим самим вони забирають американські робочі місця. Але правда в тому, що майже 90% німецьких автомобілів, що продаються у США, виробляються там же і саме американськими робітниками. Таких прикладів купа.

У зовнішній політиці – аналогічно. У новій адміністрації погрожували розбомбити Північну Корею, направили до її берегів авіаносну групу із двома авіаносцями Carl Vinson і Ronald Reagan. І ось вони повертаються на свої бази. Тим самим згорнуто з такою помпою оголошене стримування Пхеньяна. Той, до речі, продовжує ракетні випробування й анітрохи не оглядається на загрози США.

Значна частина Конгресу налаштована проти президента. Йдеться не лише про демократів, а й про республіканців. Це яскраво проявилося на слуханнях у Конгресі, зокрема і за діями адміністрації, метою якої було якщо не зупинити, то приглушити розслідування втручання Росії в передвиборчу кампанію.

Проти президента – дві найбільші газети США: The New York Times і The Washington Post. Нагадаємо, що саме публікації в цих виданнях свого часу призвели до відставки президента Ніксона через Вотергейтський скандал.

У середині травня в газеті The Washington Post з’явилася стаття про те, що Трамп розкрив при зустрічі з російським міністром закордонних справ секретну інформацію, імовірно отриману від ізраїльських спецслужб. Але в нього не було дозволу на таку передачу.

Так це чи не так, сказати важко. Невиразні спростування чиновників Білого дому, зокрема радника з питань національної безпеки Макмастера, анітрохи ситуацію не прояснили. Формально Трамп, як президент, має право передавати іншій країні будь-яку інформацію. Проте всі розуміють, що подібні дії піддають загрозі взаємини з найближчими союзниками. Хоча в Тель-Авіві і заявили про припинення співпраці у сфері обміну інформацією, але там тепер тричі над цим подумають.

Значно небезпечніша для Трампа виникла недовіра керівництва розвідувальної спільноти. Особливо це стосується оточення президента, їхніх зв’язків і контактів із Москвою. У цьому звинувачують його зятя і радника Джеред Кушнера. Приховування факту таких контактів – особливо небезпечно з точки зору американського законодавства.

Мабуть, ситуація стала зовсім гострою, якщо Москва вирішила діяти.

The Washington Post з посиланням на відомості зі звітів американської розвідки, підготовлених на основі перехоплених нею службових телеграм або телефонних розмов російського посла, писала, що Кушнер запропонував встановити особливий канал між Москвою і Вашингтоном для зв’язку в період до інавгурації, не побоюючись прослуховування з боку американських спецслужб. Газета The Washington Post зазначає, що російський посол Сергій Кисляк був приголомшений отриманою пропозицією.

Адвокат Кушнера Джеймі Горелик поспішив заявити, що його клієнт має намір цілком співпрацювати зі слідством. Зокрема, відповісти на будь-які питання ФБР, спеціального прокурора Роберта Мюллера і в комітеті Сенату з розвідки. До того ж сам Трамп назвав розслідування «найбільшим полюванням на відьом в американській історії».

Тут президент дещо перебільшив. Поки слідству до сумнозвісної комісії сенатора Джозефа Маккарті, яка в 50-х роках полювала на комуністів у всіх сферах, дуже далеко. Проте певна нервозність є.

З Москви пролунав дуже цікавий сигнал. The New York Times із посиланням на неназваних конгресменів повідомила, що російський олігарх Олег Дерипаска запропонував співпрацювати з комітетами Конгресу і допомогти в розслідуванні втручання Росії в американські президентські вибори 2016 року. Цю пропозицію було зроблено в обмін на цілковитий імунітет. Однак члени комітету з розвідки Сенату не погодилися з такою умовою.

Знову спливає фігура одіозного політтехнолога Пола Манафорта, який свого часу засвітився в Україні, а потім деякий час очолював передвиборчу кампанію Дональда Трампа.

Агентство Associated Press повідомляло, що Пол Манафорт таємно працював на Дерипаску в інтересах Путіна. За інформацією агентства, Манафорт на замовлення російського олігарха розробив стратегію підриву антиросійської опозиції у країнах СНД і особливо в Україні. Манафорт за контрактом отримував від російського олігарха протягом п’яти років по $10 млн на рік.

Очевидно, члени комітету з розвідки припускали, що нічого цікавого Дерипаска не повідомить, а лише постарається заплутати слідство. Важливо інше. У Москві настільки занепокоїлися можливими наслідками розслідування les liens denigrant – паплюжними зв’язками Трампа і його найближчого оточення, що вирішили зіграти у відкритість і навіть не пошкодували для цієї людини, близької до Путіна.

За цими проблемами для Трампа пішли інші. І не менш небезпечні.

Генеральні прокурори штату Меріленд і федерального округу Колумбія, на території яких розташований Вашингтон, ведуть справу з метою довести в суді, що, по-перше, Трамп після обіймання посади передав фірми, що належать йому, під управління трастового фонду, на чолі якого стоять його дорослі сини. Тим самим він фактично все ще керує і отримує відповідний дохід.

По-друге. Прокурори хочуть довести, що Трамп через контроль, зокрема, своїх готелів отримує виплати від урядів інших країн. Наприклад, посольство Кувейту проводило захід у готелі Trump International Hotel, що розташований недалеко від Білого дому. Аналогічно – щодо Саудівської Аравії. Цікаво, що спочатку посольство Кувейту планувало проводити захід у готелі Four Seasons.

Прокурори вважають, що це невипадкова зміна намірів. Для проведення слідства і висновків про діяльність компаній Трампа за кордоном, вони планують вимагати через суд копії податкових декларацій Трампа. Демократи вже вимагали розкриття декларацій Трампа, але він відмовився.

Важко навіть оцінити, що небезпечніше для президента: звинувачення в ганебних зв’язках із Росією або фінансові порушення. До останніх у США традиційно ставляться дуже суворо.

І на довершення – дрібна фінансова проблема, що загрожує розростися до політичної. Влада округу Палм-Біч у Флориді, де розташований маєток президента Мар-а-Лаго, змушені заявити про потребу запровадження додаткових податків через зростання витрат на безпеку президента. Той занадто часто відвідує цей маєток і тому відповідні витрати перевищили $2 млн.

«Радість» жителів із цього приводу легко уявити. До того ж дружина президента Меланія Трамп продовжувала жити в Нью-Йорку із сином, що теж збільшило навантаження на бюджет США. Різка критика змусила її все-таки переїхати до Білого дому. Поїздки президента за місяць коштують платникам податків стільки ж, скільки витрачав на ці цілі Барак Обама за рік. Навряд чи американці просто так це пропустять.

Чи буде імпічмент?

Усі описані й інші події призвели до того, що у США все частіше говорять про перспективу імпічменту Трампа за сукупністю звинувачень, якщо їх доведе спеціальний прокурор і підтвердить Конгрес.

Перспективи слідства поки не дуже зрозумілі, хоча у спеціального прокурора за американськими законами і постановами Конгресу вельми великі повноваження. У чомусь навіть перевищують ФБР і Міністерства юстиції.

Звісно ж, що міркування про імпічмент мають дещо передчасний характер. Річ тут навіть не в персоні Трампа. Ним якраз могли б і пожертвувати. Питання політичне і пов’язане з наближенням проміжних виборів в обидві палати Конгресу.

Як не складні відносини президента з керівництвом республіканка партії і конгресменами-республіканцями він все ж таки з їхньої партії. Положення досить нестійке і цілком можлива втрата республіканцями більшості в Конгресі. Цього, при всьому негативному ставленні до президента, ніхто допустити не хоче.

Піти на старт процедури імпічменту – значить, зіграти на користь демократів. Адже очевидно, що навіть її тінь обов’язково негативно позначиться на виборчих перспективах республіканців. Такі міркування чинять сильний гальмівний вплив на тих, хто хотів би негайно порахуватися з президентом і вигнати його з Білого дому.

Найближчими виборами справа не обмежиться. Адже процедура відмови від посади досить складна і тривала, а характер у Трампа такий, що просто так він не відступить. Усе це може підвести до періоду, коли почнеться підготовка до чергової президентської кампанії. І республіканському кандидату в таких умовах ловити буде нічого. За цим можуть послідувати персональні зміни в керівництві Республіканської партії, чого її нинішні лідери теж не хочуть

У країні поки не так уже й мало прихильників Трампа. Йти на відкритий конфлікт із ними ніхто не стане. Якщо внутрішня економічна і політична ситуація не загостриться, то основні дії супротивників президента розгорнуться вже після листопадових виборів до Конгресу.

Поки ж перед американським істеблішментом стоять два зовнішньополітичні завдання. По-перше, оточити Трампа чіткою лінією з червоних прапорців, яку він перетнути не зможе. По-друге, скоротити площу його можливих маневрів до мінімуму. Для чого ухвалити низку законів, що мають обов’язковий характер. У цьому разі може йтися про посилення санкцій проти Росії і, можливо, Ірану. Тим самим будь-які перемовини з Москвою втратять будь-який сенс.

Якщо Трамп прийме такі правила гри, то йому дадуть спокійно відбути свій термін на посаді. Є всі ознаки, що без особливого бажання і при деякому опорі він усе ж буде змушений підкоритися обставинам.

Поки немає однозначних ознак підготовки до імпічменту. Але в будь-який момент усе може змінитися.

Юрій Райхель