Безвіз – маленький шмат великого пирога

Відтепер українські громадяни, які мають біометричні паспорти, можуть без віз в’їжджати до 34 країн об’єднаної Європи.

Наближення України до європейського простору – тривалий та складний процес. Вітчизняні політики з року в рік не втомлювались говорити про євроінтеграційні перспективи нашої держави. А деякі із них з цим оптимістичним лозунгом навіть закріпились на політичній верхівці.

Запровадження безвізу з ЄС було однією з ключових передвиборчих обіцянок нинішнього президента, як і швидке закінчення війни на Донбасі. Щодо останнього – позитивних зрушень поки що не видно.

Нагадаємо, 28 лютого на консультаціях країн-членів ЄС представників Європарламенту та Єврокомісії досягнули згоди щодо запуску візової лібералізації для громадян України.

Після узгодження документа в квітні його розглянули в Європарламенті, а уже у травні – схвалили у Раді ЄС.

Варто також зауважити, що 27 лютого Рада ЄС затвердила механізм призупинення безвізових режимів з третіми країнами, прийняття якого тривалий час блокувало, власне, затвердження безвізового режиму для нашої держави.

Як повідомили в Представництві Європейського Союзу в Україні, Єврокомісія може призупиняти дію безвізових режимів на дев’ять місяців для певних категорій громадян. Якщо ж обставини, які призвели до призупинення безвізового режиму, не будуть усунені, тоді Єврокомісія може призупинити можливість вільного подорожування до Шенгенської зони для усіх громадян країни-порушника.

Politeka запитала в експертів – політолога, експерта ресурсу «Слова і діло» Валентина Гладких та екс-нардепа, доктора юридичних наук Степана Гавриша – чого варто очікувати після «безвізу», на які ще західні «перспективи» можуть розраховувати політики та яка ймовірність того, що Європа в один момент закриє свої кордони перед мільйонами українців.

Що таке безвіз для українців?

Справжній безвіз – це підписати Шенгенську угоду. От коли ми це зробимо, тоді будемо вішати плакати з радості. Це дуже добре, жодного негативу немає. Більше того, візова лібералізація може зменшити спокусу в українців отримувати угорські, румунські, чи словацькі паспорти. Це важливо.

Також тепер по руках українських чиновників битимуть не лише українці, а й західні партнери. Порушення візових правил з нашого боку зачіпатимуть їхні національні інтереси. Тобто це і виклик, і реакція на нього. Сподіваюсь, ми пройдемо цей текст.

Загалом українці ж не з гір спустились і не на пальмах жили. Тому всі, хто каже, що українська орда ломанеться в Європу і все знесе на своєму шляху – відверті спекулянти. Ті, хто їздив, продовжуватимуть їздити, а хто не бачив тої Європи, то спершу налякано її відкриватимуть для себе і спокійно там себе поводитимуть. Не треба думати, що кримінальні елементи до Європи не заїжджали раніше. Схеми давно працювали і не без співпраці з європейськими консульствами.

Відбувається доволі складний і тривалий процес взаємного притирання. Аналогічні проблеми були навіть із Румунією та Болгарією, коли вони були уже членами ЄС і Шенгенської угоди, але водночас не мали можливості працювати легально на території інших європейських держав.  До всього треба дозріти.

Безвіз є невеликою компенсацією України за її європейські прагнення. Як все це діятиме – ніхто не знає напевно. Референдум в Нідерландах змусив західних лідерів озвучити дуже неприємні для українців заяви. Перша – Україна не може вступити за жодних умов в НАТО. Друга заява – не можемо претендувати на місце в ЄС.

Так що, безвіз – це максимум, що Україна могла отримати від діалогу з ЄС за останні 20 років. Вочевидь, більшого просування в сторону Європи не буде. Загалом дискусія про подальшу інтеграцію заморожена на невизначений час.

Європа погодилась на бажання Росії щодо існування буферних країн. Тобто сьогодні залишились ті ж самі лінії розмежування між РФ і Заходом. Досягнутий консенсус. Зміна цих ліній розмежування відкладена на невизначений період часу. Захід схвильований власним майбутнім. Теми його розширення з порядку денного зняті.

Які перспектвии України після «безвізу»?

Валентин Гладких: Було б добре, якби співпраця з ЄС набувала ще й економічного характеру. Однак, тут не має бути ознак колоніальної політики з боку ЄС. Мовляв, ви нам сировину – ми вам готову продукцію (як це наразі відбувається з лісом кругляком). Ось тоді таку політику можна вітати і це буде наступним кроком.

Степан Гавриш: Єдиний формат співпраці – тісніша економічна інтеграція. Хоч ми досі залишаємось у сфері буферної політики між Росією та Заходом. Попри це можемо піднімати питання про присутність Європи на гуманітарному – людському рівні.

Які у нас перспективи – важко сказати. Проте могли б розвивати співпрацю не лише з ЄС, а з кожною країною окремо. Наприклад, підписати військово-оборонний союз з країнами Балтії, Польщі чи Румунією.

Такі союзи можна було б використовувати навіть в пропагандистських цілях – в діалозі з тим же НАТО. Вимагаємо летальну зброю. Але мало хто з наших політиків знає, що вона складається з двох видів зброї – наступальної і оборонної. Тому постачання союзниками, власне, оборонної зброї (яка виключає агресію з українського боку) дозволило б убезпечитись від широкомасштабного наступу Росії в майбутньому. Зауважу, що лише за останній період часу Росія перекинула в Крим близько 60 тис військових.  Так що формати співпраці існують різні.

Чи буде проєвропейський курс домінантним в риториці українських політиків?

Валентин Гладких: Він уже є домінантним. Таким і залишиться. Сама логіка історичного процесу визначає наш вектор розвитку – європейський. Але це не означає, що варто відмовлятись від інших ринків. Зокрема, можемо конкурувати з європейськими компаніями у тій же Східній Азії, Африці тощо. Вибір зроблено. Не думаю, що буде якийсь поворот в інший напрямок, як-от реанімація євроазійських проектів в тому розумінні, яке воно існує в Росії.

Степан Гавриш: Із запровадженням безвізу та рішенням парламенту Нідерландів фактично розпочалась передвиборча кампанія президента. Послуговуючись західною риторикою, вся влада зосередилась я в руках однієї людини – президента. Надалі буде це використовувати у своїй риториці.

З безвізом Україна наблизилась до Європи?

Валентин Гладких: Отримання безвізу – ще не означає є входження в Європу. Робимо просто якісь кроки на зустріч один одному. Але все рівно залишається недовіра, конфлікт інтересів.

Є інформація, що в прикордонних містах уже паспортні столи завалюються. Раптом всі ці фанати «русского мира» кинулись отримувати біометричні паспорти, аби поїхати в Європу, яку вони так ненавидять.

Гляньмо на Придністров’я. Там теж більшість мешканців мають паспорти або Румунії, або Молдови, чи України. Логічно, бо ж паспорт Придністровської народної республіки не вартий навіть паперу, на якому надрукований. Нам також якийсь час доведеться миритись із такою ситуацією. Всі ці мешканці «ДНР», «ЛНР» так чи інакше їхатимуть через нашу територію. Тому українські спецслужби мають користуватись цим, аби це все фіксувати.

Паспорти однозначно не мають отримувати ті, хто воював проти України. Проте, знаючи слуг народу, які за п’ять копійок маму в зоопарк продадуть, не виключаю, що такого контролю може і не бути.

Степан Гавриш: Є очевидні речі, які позбавляють нас політичного романтизму. Заяви європейських політиків щодо місця України в Європі є доволі жорсткими і принциповими, з огляду на реакційну політику Москви.

Також немає жодних заяв з боку українського політичного керівництва, які б свідчили про чітке бажання розширення співпраці з ЄС. Всі стоять на одній нозі – у фазі підготовки до виборів.

Загалом Захід обрав стратегію стримувальної дипломатії. Не лише щодо України, а й інших країн, які намагаються рухатись в напрямку до Європи. Йдеться, зокрема, про Грузію. Вона теж не нарощує діалог з ЄС, попри те, що має більш серйозні успіхи у галузі співпраці з НАТО.

Тут же і Молдова, яка хоч і має потужного адвоката в особі Румунії, проте дальше не просувається. Там безвіз намагались максимально використати для глибшої інтеграції в західний світ, в першу чергу – румунський. Нині все навпаки – у цьому контексті назрів конфлікт.

Рада ЄС запровадила механізм призупинення безвізового режиму. За яких обставин Україна може втратити «безвіз»?

Валентин Гладких: Вони створили запобіжник, до якого можна вдатись у разі необхідності. Проте навряд чи його будуть використовувати. Хоча, знаючи наших прекрасних співвітчизників, особливо, їхнє бажання видаватись розумнішими за всіх інших, треба бути готовими до всього.

Європейці остерігаються. Їхній головний пріоритет – захист своїх громадян, а не створення світлого майбутнього для українців.

Українська влада має забезпечити нормальні, цивілізовані способи видачі належних документів, контролювати весь процес, а наші громадяни мають дотримуватимуться законів країн ЄС, куди вони в’їжджають. У такому випадку механізм призупинення візового режиму залишиться лише на папері.

Степан Гавриш: Головна проблема для України полягає не в тому, що безвіз можуть відмінити, а в тому, що московська дипломатія пересіла в танк і продовжує звідти розмовляти мовою ультиматуму. Також половина проблем досі знаходяться саме в Києві.

Після Майданів (особливо останнього у 2014-му) маємо негативні наслідки. Владу захопили олігархи, які маніпулюють західними цінностями і не дуже зацікавлені в подальшій інтеграції України в ЄС.

Влада мала б провадити «тиху інтеграцію» – змінювати українське законодавства відповідно до європейських стандартів, а не маніпулювати ним задля досягнення власних інтересів.

Друга проблема – військова допомога з боку країн НАТО. І тут є найбільша небезпека для України. Адже отримання безвізу не гарантує нам нічого.

Крім того, існує величезна проблема неконтрольованої міграції – через існування донецької «дірки».  Не зрозуміло, що робити з людьми із Криму. Надання їм старих закордонних паспортів для поїздки за кордон ( що уже прозвучало з вуст президента) є доволі небезпечними.

Влада або не розуміє, що треба робити, або не має жодної стратегії на майбутнє. Використовує безвіз в політичних інтересах, нарощуючи боротьбу за вплив.

Отож, ми бачимо, що безвіз порушує низку геополітичних питань. Тому не виняток, що після його впровадження можуть наступити провокації. Легкого безвізу для України не буде. Адже там є ще низка бюрократичних обмежень. Безвіз – це солодкий пряник, з’ївши якого ми не відчуємо ситості. Так що ризики, беззаперечно, існують і треба бути готовим до всього.

Романія Горбач