Валерій Коновалюк: пошуки нової парламентської ідеї зі старим шаблоном
В українській політичній системі координат успіх безпосередньо пов’язаний зі статусом народного депутата, недоторканністю і кріслом в Раді. Це мінімум, який необхідний для фінансового благополуччя амбітної людини. Тим більше складно минути цей щабель тим, хто встиг побувати в законодавчій владі. Горизонти, які відкриває депутатський мандат, вони побачили. Їх широта вражає. Значить потрібно докласти всіх зусиль, щоб повернутися назад під купол ВР.
Активна політична діяльність починається з заяв в ЗМІ. І останнім часом все частіше на інформаційних майданчиках звучить голос Валерія Коновалюка.
Чварливість і запити
Ті, хто не стежить за персональною кар’єрою Валерія Коновалюка – а таких абсолютна більшість – з кондачка можуть про нього сказати, як про екс-регіонала, який виділявся своїм стильним одягом (запросто міг зайти в шкірянці на засідання парламенту), а також гучним голосом. Ще Коновалюк Валерій Ілліч полюбляє вживати епітети-паразити, на кшталт слова «колосальний» ( «обороноздатності країни було завдано колосальної шкоди»), а також до місця і не до місця вставляти незрозумілі для нього слова, на зразок «апріорі». Загалом, такий собі помірно-впізнаваний персонаж, який подобався жінкам, періодично озвучував не надто розумні, але зрозумілі меседжі і цілком собі міг претендувати на якусь нішу в далеко не гумовій Партії регіонів.
Інша справа, що у Коновалюка Валерія Ілліча є ряд особистісних проблем, які не дозволяли йому комфортно співіснувати в домайданні часи, і не дозволяють знайти свою політичну нішу вже в новій Україні. І що особливо іронічно, після подій Майдану 2014 року Коновалюк якраз і створив громадську організацію з такою назвою «Нова Україна». Але як в ній – нової України – політично облаштуватися, він поки що так і не придумав.
Але повернемося до проблем. Перша – це невідповідність особистих даних персонажа – харизма, ерудиція, організаційні здібності – з генеральними запитами. Коновалюк всі свої депутатські каденції щиро сподівався, що можна знайти «підхід до Януковича» і той призначить його своїм наступником. Зрозуміло, що поганий той політик, який не мріє стати президентом, але в даному випадку відрив від реальності все ж зашкалює. Друга проблема Коновалюка – це патологічна чварливість, яку він подає як «безкомпромісність». Тігіпко, Сівкович, Лавринович … з усіма цими далеко не останніми екс-регіоналами і просто наближеними до тієї влади людьми, Коновалюк постійно конфліктував. Лаявся, виносив сварки у ЗМІ, писав скарги особисто Януковичу. Загалом, створював атмосферу постійної напруженості навколо себе.
Відповідно, з такими «робочими якостями» Коновалюка Валерія ніхто в серйозні проекти, тим більше, на якісь міністерські або відомчі посади і не брав. Людина-дезорганізація. Людина-скандал. Тому і використовували його в основному в якості «зливного бачка». Дозволили нападати на Ющенка в рамках «збройового скандалу» з приводу поставок озброєння в Грузію. Ющенко, до речі, від тих нападок було ні за часів президентства, ні після обрання Януковича главою України ні холодно, ні жарко. А ось Україна за підсумками цих чвар втратила цілком солідний ринок Закавказзя. Або, захищаючи свого тодішнього фінансового покровителя і бенефіціара концерну ЄДАПС Василя Грицака, Коновалюк Валерій Ілліч накинувся на тоді ще міністра юстиції Лавриновича, звинувачуючи того, в неправильному розмитненні «мерседеса». Шалено хоробрий був Валерій Коновалюк і в викривних промовах про Юлію Тимошенко, яка вже сиділа в СІЗО … Загалом, літав дрібно, мріяв з апломбом і за підсумком був списаний всюди.
Списаний, до речі, дуже вчасно, буквально напередодні Майдану, що і дозволило Коновалюку Валерію Іллічу вельми безболісно пережити революційні події. Більш того, саме після Майдану здійснилася мрія його життя і він нарешті зміг балотуватися в президенти України. Правда, з дуже скромним результатом.
Пошук ніші
Ще одна особливість Валерія Коновалюка – він постійно метушиться в пошуках якоїсь значущої ніші, в якій міг би стати головним експертом, а в перспективі вже і «доїти» цей напрям з електоральним прибутком. Однак непосидючість і загальна інтелектуальна специфіка героя, створюють Коновалюку абсолютно протилежний ефект.
По збройовому напрямку ми вже згадували. Тему цю для себе Коновалюк осідлав в 2008 році, відразу ж після російсько-грузинського конфлікту. Заяв було зроблено гучних багато, але за підсумком постраждав тільки український ВПК, який втратив ринки збуту, а також окремі військовослужбовці, чиї особисті дані (проживання, телефони) були злиті в ЗМІ. І що характерно, після перемоги в 2010 році на президентських виборах Віктора Януковича, «збройний скандал» так і не отримав продовження. Ніхто нікуди не сів, а звинувачення Коновалюка Валерія навіть не дійшли до судового розбору. На цьому ж завершилася і його «військово-експертна кар’єра».
Інша ніша, яку Коновалюк Валерій Ілліч активно підсапував – це лаври найбільш агресивного проросійського політика. На цьому терені він міг конкурувати навіть з Вадимом Колесніченком. «Мої погляди і принципи щодо зовнішньої політики держави – розвиток братерських економічних і політичних відносин, насамперед із слов’янським світом, Росією, Білорусією». Це витяг з передвиборчої програми Коновалюка зразка 2002 року. Загалом, нічого крамольного, з урахуванням того, що персонаж і зовсім виходець з проросійськи налаштованої Донецької області. Інша справа, що «російська тема» ніякого особистого профіту Коновалюку не дала. Ідеологічне спрямування він не тягнув. Куратором України тоді був директор Інституту країн СНД Костянтин Затулін. Він особисто забракував Коновалюка і попросив через екс-главу МЗС Леоніда Кожару не «підсовувати йому більше цей матеріал».
Після того, як Коновалюка Валерія забракували навіть росіяни через низький корисний ефект, Валерій Ілліч переключився на «китайську тему». Коновалюк наспіх створив і сам же очолив «Українсько-китайську ділову раду», яка по суті складалася з нього одного ж, а також російсько-китайського перекладача. Працювала ця «рада» за принципом паровозика. Наприклад, Микола Азаров їде з діловим візитом в КНР, а Валерій Коновалюк напрошується в офіційну делегацію, і вже там роздає візитки з пафосною назвою «Голова Українсько-китайської ділової ради В. Коновалюк». За цим же принципом проводилися заходи у відповідь. В Україну приїжджає з офіційним візитом віце-прем’єр Держради КНР Джан Децзян, який зустрічається з офіційними особами країни – тим же Азаровим або першим віце-прем’єром Андрієм Клюєвим. Але в якийсь момент Децзяна беруть під ручки і везуть в «Інтерконтиненталь», де він відвідує на 15 хвилин «українсько-китайську раду» Коновалюка. Потім китайський гість їде, а наш герой проводить прес-конференції і розповідає про те, як на його заходи ходять перші особи Китаю. За такою ж схемою Коновалюк примазався до планового візиту в Україну голови КНР Ху Цзіньтао.
Однак і «китайський напрямок» у Коновалюка не запрацював. Китайці не розуміли, для чого їм варто зустрічатися з якимось набридливим народним депутатом, якщо всі організаційні питання можна проводити через своє посольство, український МЗС і профільні міністерства. А за шикарні організаційні прийоми з пиятиками-гулянками «Українсько-китайської ділової ради» Коновалюка в основному платив Василь Грицак, який теж не розумів, навіщо йому потрібні ці китайці.
Потім у Коновалюка Валерія спливла тема трудового кодексу. Потім реформа поліції. Ще пізніше – медичний напрямок, де він раптом призначив себе «великим фахівцем». І всюди результат однаковий – повний провал. Але потім трапилися події на Майдані і Коновалюк, створивши ГО «Нова Україна» став фахівцем з великої теми «за все хороше проти всього поганого». При цьому схеми його «викриттів» працюють в такому ж режимі, як він раніше підсапував китайський напрямок. Наприклад, МВС анонсує проведення перевірки на «Укрзалізниці». Тут же виринає Коновалюк і приписує перевірку як свою особисту заслугу:
«Нарешті-то правоохоронці зацікавилися тендерами Укрзаліниці. Чекаємо розслідування по закупкам регіональних поїздів, а також іншим сумнівним операціям Балчуна. УЗ повинна бути очищена і почати працювати на національну економіку. Без цього нам буде складно перезапустити економіку України».
Погодьтеся, шикарно? У сусідів народилася дитина. У під’їзді полагодили ліфт. Дощ змінився ясною погодою. Без цього нам буде складно перезапустити економіку України. Валерій Коновалюк.
Зрозуміло, що завдання Коновалюк Валерія Ілліча – будь-яким способом проникнути в новий склад парламенту. Тому він і кидається. Але робить це поки що дуже коряво. Втім, теоретично і цього запасу могло б вистачити, знайди він під свій шалений проект довірливого спонсора. Але і тут існує у Коновалюка одна дуже болюча проблема, яка заважає йому стати рукостисканним у великій політичній тусовці. Мова про паталогічну зрадливість. Взагалі, для українського політикуму це навіть норма, але Коновалюк свій ліміт давно вже вичерпав. Однак про це в другій частині матеріалу.