Нова виборча система: біг на місці

За даними Київського Міжнародного інституту соціології (КМІС), президентові наразі довіряють 13,7% українців, уряду – 9,5%, а  Верховній Раді – усього-навсього 5,3%.

Проблемна мажоритарка

На думку експертів, однією з ключових причин такого низького рівня довіри до вітчизняних законотворців є чинна змішана виборча формула, яка консервує при владі квазіпартії та фактично позбавляє нові політичні сили шансів потрапити до Верховної Ради.

Під час Революції гідності політики, які наразі перебувають біля владного керма, неодноразово обіцяли змінити виборчу парламентську формулу, яка, умовно кажучи, водить українців по замкненому колу.  2014 року фракції парламентської більшості зафіксували в Коаліційній угоді своє зобов’язання ухвалити новий закон «Про вибори народних депутатів України» на основі пропорційної системи за відкритими списками. Однак це зобов’язання досі не виконане, хоча парламент відпрацював половину каденції.

Востаннє виборчу систему в Україні змінили у 2011 році, застосувавши змішану схему: 225 депутатів обираються в загальнодержавному багатомандатному окрузі за виборчими списками від політичних партій, а інші 225 – за мажоритарною системою в одномандатних округах. За цією системою проводилися чергові парламентські вибори 2012 року і позачергові вибори до Верховної Ради 2014 року.  При цьому право на участь у розподілі мандатів у загальнодержавному окрузі отримують лише ті партії, котрі змогли подолати 5% виборчий бар’єр.

«Сьогодні ми маємо виборчу систему, яка цементує при владі олігархат, оскільки мажоритарка — це широченне поле для підкупу, а великі гроші є лише у великих партійних гравців, забезпечених спонсорами, які мають товсті гаманці», – коментує політолог Олександр Дяченко.

В результаті, за словами експерта, на плаву залишаються партії, які мають великі гроші, але не мають ідейної платформи і, тим більше, комплексної системної програми розвитку країни.

Мажоритарну складову, наявну в нашій виборчій системі, до речі, розкритикували авторитетні міжнародні організації, такі наприклад як Венеціанська комісія. Воно й не дивно, зважаючи на те, як багато кандидатів у розпал виборчої кампанії «засіває» мажоритарні округи гречкою, будує дитячі майданчики, тощо.

За даними громадянської мережі ОПОРА, 70% підкупу виборців зафіксовані саме в одномандатних округах.  

Забуті демократичні принципи

Як казав один із колишніх президентів: «Маємо те, що маємо». А що маємо? При владі перебувають партії вождистського типу, більшість яких створюються буквально «на коліні» під вибори. Звісно, такі політичні сили не проводять серйозної планомірної роботи і не обтяжують себе такими дрібницями, як розбудова розгалужених регіональних представництв. Таким чином, соціальні ліфти де-факто не працюють, а більшість партій є лише інструментами обслуговування інтересів олігархів-спонсорів.

«Для того щоб потрапити в партійний список на виборах, кандидатам у депутати слід внести чималу суму в партійну касу. Це пов’язано із високою вартістю виборчих кампаній в нашій державі. Наприклад, «Батьківщина» офіційно витратила лише на телевізійну рекламу 93 мільйони гривень. Відповідно, спонсори партій, коли потрапляють у Верховну Раду, хочуть «відбити» витрачені кошти. Тому використовують корупційні схеми, щоб не залишитись у мінусі», – розповів днями в ході брифінгу нардеп Віктор Чумак.

На переконання парламентаря, аби ліквідувати цей корупційний ланцюжок, слід здешевити виборчі кампанії.

«Я виступаю за те, щоб заборонити політичну рекламу на телебаченні і дорогу зовнішню рекламу: велетенські білборди, банери тощо, – пояснив нардеп. – Також слід ввести повністю пропорційну систему виборів, яка завадить партіям скуповувати депутатів, обраних від округів. Варто також знизити прохідний бар’єр для партій до 2%».

В нашій державі ще жодного разу не обирали парламентарів  за пропорційною системою з відкритими чи хоча б напіввідкритими виборчими списками. Не дивлячись на те, що представники різних політичних сил говорять про доцільність запровадження саме цієї системи, як найбільш демократичної. Час йде, а проекти законів (а таких в Раді зареєстровано кілька) припадають пилом. Скоріше за все, ближчим часом у діючих володарів депутатських мандатів не дійдуть руки до розгляду цих над важливих для суспільства документів, хоча шанси все ще зберігаються, – констатують експерти.

Так, голова Комітету виборців України (КІУ)Олексій Кошель в недавньому інтерв’ю «Радіо Свобода» зауважив наступне: «Я думаю, що, попри все, шанс проведення виборчої реформи залишається за умов жорсткого тиску з боку суспільства на українських політиків. Тобто, ми з вами повинні вимагати від п’яти із шести фракцій, які входили до складу старої коаліції, принаймні виконати свою виборчу обіцянку і запровадити пропорційну виборчу систему. Щодо відкритих списків, вони вже перетворились на своєрідне політичне гасло, тому що у різних політичних сил є різне розуміння відкритих списків. Але зараз до цього питання також потрібно ставитись обережно, тому що окремі політичні сили відстоюють ту модель відкритих списків, яка жодним чином не зменшує масштабів підкупу виборців».

Загалом, на думку експертів, без планомірного тиску громадянського суспільства віз зміни виборчого законодавства в кращому разі — пробуксовуватиме, в гіршому — не рушить з місця. А це означає, що на жодні якісні зміни в структурі влади (законодавчої і виконавчої) сподіватися не доводиться.

Електоральний пульс 

Проведене наприкінці квітня спеціалістами Центру Разумкова соціологічне дослідження свідчить, щ у разі проведення парламентських виборів найближчим часом найбільше голосів серед тих, хто має намір взяти участь у виборах, отримали б такі політичні сили: ВО «Батьківщина» (11,2%), Партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (9,8%), Партія «Громадянська позиція» (9,6%), Політична партія «За Життя» (8,5%), Радикальна Партія Олега Ляшка (8,4%). За «Об’єднання «Самопоміч» готові проголосувати 6,9%, за Партію «Опозиційний блок» − 6,5%, за Об’єднання правих партій («Свобода», «Правий Сектор», «Національний корпус») − 4,2%. Інші політичні сили набрали би менше 3% голосів виборців кожна. 

Наталія Ромашова